УЖ
Українська Čeština
Polska English
LVIV - Open to the World

Український журнал - 6/2008

Від театру імені Курбаса до Академії Гри

(Скачати весь номер: 6/2008 [PDF, 2 Mb])

Текст: Марта Швець, Львів

  

Хоча концепція Академії Гри вже давно та цілком закономірно визрівала в стінах Львівського театру імені Леся Курбаса, широкого розголосу цей проект набув лише під час нещодавнього святкування 20-ліття театру — під час ювілейних гастролей у Києві поряд із «фірмовими», випробуваними часом і театральними фестивалями репертуарними виставами, з успіхом було презентовано студентську роботу «Мудрість на щодень», яка є продуктом діяльності Академії гри.

 

Щоб зрозуміти, що таке Академія Гри, про що йдеться курбасівцям, і що цю назву різнить від теперішньої офіційної — Львівський академічний театр імені Леся Курбаса — слід, насамперед, відштовхуватися від слова «академія» в його класичному значенні. Про Львівський театр ім. Курбаса вже давно можна говорити як про театр-школу, де випрацьовано власну методологію виховання акторів і де виховано не одне їх покоління. Робота з власним «розумним арлекіном» завжди була тут одним із пріоритетів, адже, як вважає художній керівник театру Володимир Кубинський, класична акторська освіта найчастіше лише калічить молодих людей. Тому в складі театру завжди було не так уже й багато дипломованих акторів, а багато з теперішніх майстрів свого часу потрапили сюди просто з вулиці. І ті, хто раніше навчався в акторській студії театру, тепер викладають його методологію для студентів акторського курсу, який вже вдруге набрано театром на базі Львівського Національного університету ім. Франка.

Ця виховна діяльність посприяла зокрема тому, що театру ім. Курбаса надано статус академічного. З приводу цього офіційного визнання скептики можуть поіронізувати — мовляв, проти чого боролися, на те й напоролись (нагадаю, колектив цей виник в стінах поважного академічного театру ім. М.Заньковецької, з якого вийшла група молодих людей, що прагнула змін, звільнення театру від того, «чим він не є»). Проте курбасівці відразу визначилися зі своїм ставленням до цього архаїчного придатку до назви — для них це не академічний театр в класичному значенні, а саме театр-школа. Тож прагнення офіційно перейменувати театр в Академію Гри є певною формальною хитрістю. А з іншого боку, масштабним проектом перетворення театру ім. Леся Курбаса в своєрідний театральний осередок, полімистецьку майстерню, де передача та взаємообмін знаннями у найрізноманітніших дотичних до театру галузях відбуватиметься безпосередньо на практиці; школу, в якій зможуть навчатися і пробувати себе реалізувати усі, для кого театр став територією пошуку себе.

Зараз, зважаючи на те, що хоча й умовний, але поділ на «дорослі» і студентські вистави існує, може скластися враження, ніби Академія Гри — це якийсь театр в театрі. Але повторюся, поділ дуже умовний: усі вистави, створені студентами театру (також «П’ять стихій» та «Овідій. Метаморфози»), є результатом співпраці старшого і молодшого поколінь, результатом взаємообміну досвідом та енергією, що виливається не лише у вистави Академії, але й у репертуарні вистави, де студенти вже часто грають нарівні зі старшими колегами.

Академія Гри не є якимось оригінальним винаходом театру ім. Леся Курбаса, прикладів подібних проектів в історії театру чимало. В Україні це, насамперед, «Березіль» Леся Курбаса — велетенська школа-лабораторія, що готувала театральні кадри в акторських, режисерських, драматургічних, музичних та багатьох інших майстернях, навчання в яких відбувалося на практиці, в роботі над конкретними виставами.

Наразі Академія Гри лише набирає обертів і працює в міру своїх, тобто театру ім. Леся Курбаса, скромних можливостей — робота ведеться переважно акторська і режисерська. Для того, щоб почали розвиватися інші напрямки, щоб цей задум вийшов на вищий рівень, звичайно, не досить власного ентузіазму, потрібна ще й підтримка держави і меценатів. Та вже зараз, зважаючи на зроблене, можна стверджувати, що за цим задумом стоїть потужний потенціал, а попереду чекає далекоглядна перспектива. Про це свідчить хоча б те, що роботи, створені в рамках Академії Гри початківцями, акторами і режисерами, вже введені до репертуару театру і користуються не меншою популярністю, аніж «дорослі» вистави.

  
Український журнал