Чеська крона сягнула рекордно високого показника — про це мало не щодня можна прочитати в чеських газетах. Однак такими ж або подібними статтями рясніли останнім часом і словацькі чи польські газети. Навіть угорський форинт — попри те, що угорський уряд тринькає гроші, як у давнину тринькали їх угорські графи — відносно євро та долара не падає. Себто відносно долара взагалі жодна валюта світу не падає. Причому знецінення все ще найважливішої світової валюти настільки драматичне, що іранці, які мабуть все ж таки виготовляють свою атомну бомбу, вважають це певного роду атакою, чимось на кшталт «килимового бомбардування». Але з цього приводу не тішаться ті, хто отримує платню або ж зберігає заощадження в євро. Цей невтішний факт однаковою мірою стосується і чехів, і поляків, і словаків. Бо хоч ситуація з доларом і справді трагічна (рік тому він коштував 25, а нині лише 15 чеських крон), євро так само нині вже коштує не 30 крон, як раніше, а менше двадцяти п’яти. І все сталося впродовж одного року.
На запитання, чому міцнішають саме центральноєвропейські валюти, вам ніхто не відповість. Аналітики біржі, щоправда, кожного разу бовкають щось на кшталт «добрий баланс експорту» абощо, однак така інформація мало чого варта. Найбільший ріст чеської крони щодо євро та долара почав фіксуватися недавно, та й то, в першу чергу, через те, що на австралійській біржі хтось скупив величезну масу чеських крон.Можливо, людина чи компанія, яка вклала кількасот мільйонів у чеську крону, не знає навіть, де знаходиться ота Чеська Республіка. Так само, як і середній чеський банкір не дуже чітко уявляє, де знаходиться Гамбія чи як називається столиця Парагваю, хоча гамбійський даласі і парагвайська гуарані продаються в тому ж пакеті, що й чеська та словацька крони, або польський злотий.Золота ера центральноєвропейських економік, здається, вже позаду. Потенціал вступу в Європейський Союз вичерпано. Економіка ще росте, але давно вже не дивовижними темпами. На автомобільних заводах та різномастих складальних цехах, що, як гриби після дощу, виросли на чеських, моравських, словацьких і великопольських землях, давно нема кому працювати. Кількість українців, молдаван чи болгар, яких можна на ці сучасні рабські фабрики понавозити, обмежена. Тепер пробують імпортувати в’єтнамців, монголів (а в Польщі навіть китайців), але я маю надію, що в наших власних інтересах цей експеримент закінчиться невдачею.Та не дивлячись на те, що макроекономічні показники виглядають не надто обнадійливо, наші валюти й далі посилюються. В перерахунку на євро ми заробляємо дедалі більше, однак наша платня в кронах чи злотих не зростає. Та й ціни в чеських, польських та словацьких магазинах не знижуються, а ростуть.На посиленні наших валют найбільше заробляють імпортери продукції найрізноманітніших видів — від йогуртів починаючи і одягом закінчуючи. Ціни в Чехії нині такі високі, що чехам, які живуть у прикордонних зонах, вигідніше робити закупи чи ремонтувати авто в Німеччині, наприклад. Польські туристи їздять у найбільший німецький аквапарк Tropical Island не лише тому, що він знаходиться неподалік польсько-німецького кордону, а й тому, що там дешевше. Словаки воліють купувати нафту в Австрії. Чеська ж Республіка для водіїв-дальнобійників мабуть узагалі закреслена на мапі, як «заборонена зона», і тут вони пального точно не купують.Ми ще навіть не встигли усвідомити, як стали «дорогими державами» — дорогими не лише для туристів, бізнесменів, але передусім для нас самих. Хтось, невідомо хто, кожного місяця, тижня і дня робить наше життя все дорожчим і дорожчим. Ми маємо національні банки, але на ті наші славні курси валют вони не мають жодного впливу.Впровадження євро ми відсунули на невідомо як далеке майбутнє, тобто сподіватися стабільності найближчим часом не доводиться. Ні тоді, коли наші валюти й далі стрімко посилюватимуться, ні у випадку, якщо «незнайомі» з Австралії передумають і перестануть купувати наші славні крони та злоті.В нинішньому глобальному світі Чехія — це щось на кшталт великого китайського міста; Словаччина, за масштабом — автономна область якоїсь меншини, про народність якої знають хіба кілька етнографів; а ціла Польща — це лише Калькутта з її околицями. З нашими валютами справа виглядає подібно.Євро, валюта, яка нині представляє триста — а з часом представлятиме п’ятсот чи сімсот — мільйонів людей, не є жодною панацеєю чи чудом. Але, здається, саме євро здатне нас врятувати. Передусім від наших чудових національних валют. 
