Український журнал - 9/2008
Якою ціною?
(Скачати весь номер: 9/2008 [PDF, 2.6 Mb])Текст: Богдан Копчак, Прага
Розвиток світових технологій йде величезними темпами. Однакгоді сподіватися, що за техногенні помилки і промахи минулого нам не доведеться дорого платити. Можливих варіантів лише два: реалізувати проекти очищення вже сьогодні – хоча й дуже дорого – або відкласти вирішення проблеми „на потім“, коли технології стануть дешевшими, і надіятись, що природі і здоров’ю людей не буде завдано шкоди, або ж її ніхто не помічатиме.
З 1991 року (коли Чехословаччину, після 23 років „тимчасового перебування“, покинули радянські окупаційні війська) до кінця 2007-го чеська держава заплатила за ліквідацію екологічних збитків у 60 покинутих військових базах 1,353 млрд. чеських крон (85 млн. доларів). Ішлося, зокрема, про очищення земель та підземних джерел від нафтопродуктів. Держава платить подібні суми і за очищення та озеленення територій, де десятиліттями на поверхні добувалося вугілля, на хімічних заводах. Ще перед приватизацією підприємств та шахт на початку 90-х уряд держави взяв на себе зобов’язання, що „старі екологічні навантаження“ буде вирішено державним коштом – на гроші, отримані від приватизації. Нещодавно, згідно з таким зобов’язанням держави, завершено унікальний екологічний проект – очищення від сполук діоксинів частини території хімічного заводу „Сполана Нератовіце“, що розташований північніше Праги. Проект унікальний і за технологією, і за співвідношенням ціни та ваги небезпечних речовин. За те, щоб знищити кілька десятків грамів діоксинів, державі довелося викласти 3,3 млрд. чеських крон, тобто 206 млн. доларів!Діоксини – одні із найнебезпечніших хімічних сполук, які можна собі уявити. Для отруєння організму людини достатньо отримати денну дозу більше 5 пікограм (1 pg = 10-15 kg) на кілограм ваги. Якщо говорити простіше, для дорослої людини небезпечною є денна доза понад 350 пікограм. Приблизно один пікограм важить одна бактерія, значить, для людини небезпечний діоксин, вага якого дорівнює вазі 350 бактерій… Небезпечні діоксини дуже малої концентрації можна створити і в домашніх умовах. Вони виникають як побічний продукт горіння пластмаси, коли згорання відбувається при низькій температурі. На хімзаводі „Сполана Нератовіце“ в середині 60-х у цеху А1420 виробляли промисловим способом пестициди для сільського господарства. Про те, що побічним продуктом виробництва є діоксини, спочатку ніхто не знав. Діоксини в дуже високих концентраціях накопичувалися в промисловому пилі, стінах, підлозі і ґрунті, а також– в організмах робітників (у жирових тканинах). Коли в робітників цеху масово почалися серйозні захворювання шкіри та рак, і було знайдено причину, керівництво заводу лінію виробництва пестицидів згорнуло, а цех закрили і обгородили. Це був 1968 рік. Аждо падіння комуністичного режиму в 1989-му проблеми цеху А1420 були засекреченими – незважаючи на те, що за кількасот метрів від заводу стояли перші будинки. Роки свободи винесли тему „старого екологічного навантаження“ на публічне обговорення, але для „Сполани“ це не принесло жодних зрушень. Вирішальним імпульсом стала повінь влітку 2002 року. Вода з рік затопила Прагу, десятки міст і сотні сіл. Масу води не втримало і русло Лабе, що протікає містом Нератовіце. Частина хімзаводу опинилась під водою, і уряд вголос заговорив про ймовірну небезпеку, що хімікати покинуть територію заводу і попливуть вниз по течії Лабе – до дальших промислових міст країни та у велике німецьке місто Дрезден. Коли вода спала, було вирішено не чекати наступної стихії. Державний контракт у грудні 2002-го довірили британській „TSCR“, яка мала досвід з великими екологічними проектами, та її дочірній чеській компанії „BCD CZ“. „TSCR“ і „BCD CZ“, згідно з ліцензією, є одними з власників американської технології, яка вже допомогла провести деконтамінацію заражених хімікатами ґрунтів у США, Австралії, в Іспанії.Коли пластмаса згорає в печі при високій температурі, діоксини не виникають. В подібний спосіб можна ліквідувати і діоксини: при високій температурі вони перетворюються на нешкідливі речовини. У випадку цеху А1420 потрібно було ліквідувати діоксини в бетонній підлозі цеху, в ґрунтах (аж до рівня ґрунтових вод), а також у стінах, перекриттях та в іржі всіх металевих конструкцій: все це вагоюмайже 44.000 тон. Спалити таку масу в печі – нереально. Технологія „BCD CZ“ дає інші можливості. Над цехом побудували
своєрідний саркофаг, до нього підключили мегапотужну вентиляційну насосно-фільтраційну систему потужністю 200.000 кубометрів повітря на годину – щоби під час робіт нічого не потрапило в навколишнє середовище. Стіни, цеглу і бетон розібрали всередині саркофагу механізми та робітники в скафандрах. Далі все було змелено на дрібні шматочки. Металеві частини було очищено від діоксинів у печі при температурі700 градусів, а решта забруднених залишків потрапила на одну годину в ротаційну піч діаметром 160 сантиметрів та довжиною 18 метрів.При температурі 600 градусів – без доступу повітря – з печі виділявся 1 % конденсату, в якому, крім інших речовин, містилися й діоксини, а все решта вже було деконтамінованим. Серцем технології „BCD CZ“ у сумнозвісному цеху А1420 заводу „Сполана Нератовіце“ були два реактори об’ємом по 10 кубометрів. В них діоксиновий конденсат змішувався з олією, кухонною сіллю і каталізатором, а всю масу на чотири години залишали при температурі 350 градусів під тиском6-10 bar. Результат? Залишилися та ж кухонна сіль і вуглець. Діоксинизникли. Щоб знищити кількадесят грамів діоксинів, довелося від початку 2003-го впродовж року тестувати придатність технології, півтора року домагатися всіх необхідних дозволів, півроку будувати саркофаг та монтувати технологічну лінію. А сама обробка 44.000 тон контамінованих матеріалів тривала майже два роки. І все це коштувало 206 млн. доларів! Керівництво „BCD CZ“ тепер планує наступні проекти. Одним із них може стати очищення ґрунтів від діоксинів на хімзаводі „Хемко Стражске“, що в Словаччині, за кілька десятків кілометрів від українського кордону. Але роботи ще вистачає і в „Сполана Нератовіце“: за кількасот метрів від уже неіснуючого цеху А1420 стоїть закинуте виробництво ртуті, під яким, як прогнозують експерти, знаходиться близько 150 тонн ртуті.Боротьба з екологічною спадщиною хімзаводів, отруєних і забруднених земель – справа не лише ідеалістів, але й достатньо прибутковий бізнес. Не дивно, отже, що ця сфера приваблює і шахраїв. Нещодавно виявлено одну чеську фірму, яка взяла на себе обов’язок очистити якусь забруднену територію під Прагоюі отримала немалі гроші. Після кількох місяців вибухнув скандал – виявилося, що шахраї лише перевезли ґрунт на інше місце.
