Український журнал - 4/2009

Виборчий полігон

Текст : Богдан Олексюк, експерт Інституту відкритої політики у Києві

Позачергові вибори до Тернопільської облради стали називати полігоном перед наступними президентськими і парламентськими виборами. Їхні результати виявилися водночас і неочікуваними, і досить показовими. Відтак, вони викликали хвилю коментарів політиків і експертів.

Восени минулого року ситуація в Тернопільській облраді склаласядоволі типова для багатьох місцевих рад: протистояння фракцій БЮТ і „Нашої України“ зробило її фактично непрацездатною. Але тут конфлікт зайшов занадто далеко, і з подання голови Тернопільської облдержадміністрації 18 грудня Верховна Рада майже одностайно проголосувала за призначення позачергових виборів депутатів Тернопільської облради.

   Однак дуже швидко фракція БЮТ у Верховній Раді зрозуміла свою помилку. Адже, на відміну від минулих виборів 2006 року, тепер ця  політична сила значно втратила підтримку виборців на Тернопільщині і отримала б набагато менше місць в обласній раді. Тому БЮТ взявся відміняти призначені позачергові вибори. За до-мовленістю з Партією регіонів, разом з відставкою Міністра закордонних справ Огризка було проголосовано й за відміну постанови про призначення виборів у Тернопільську облраду. Після цього в боротьбу включився президент, який став домагатися дотримання норм демократії, а відтак – проведення місцевих виборів. Далі була курйозна судова тяганина, але вибори все ж відбулися.

   Тимчасом, сподіваючись на скасування виборів, БЮТ практично не вів виборчу кампанію і планував у разі їх проведення знятися з реєстрації, але зволікав і подав відповідну заяву лише за 15 хвилин до самого дня голосування – 15 березня. Територіальна виборча комісія просто не встигала виконати заяву про зняття, і БЮТ залишився в бюлетенях. Це й стало причиною провалу, якого ніхто не передбачав.

   Звичайно, невиконані виборчі зобов’язання, відверте загравання Юлії Тимошенко з Москвою не могли сподобатися тернополянам і падіння підтримки БЮТ було закономірним. Але те, що блок набрав лише 8 відсотків, зайнявши аж 4-те місце, було для нього холодним душем і багатьом нагадало про поразку БЮТ на минулорічних травневих виборах Київського мера.

   А лідирувала на виборах в Тернопільську облраду зі значним відривом „Свобода“, яка набрала більше третини голосів виборців. Власне, це й не дивно, оскільки партія Олега Тягнибока вела серйозну передвиборну кампанію. До того ж, розчаровані „помаранчевими“ політиками тернополяни шукали іншу політичну силу, і найближчою їхнім симпатіям закономірно виявилась право-радикальна „Свобода“, яка фактично ще не перебувала при владі.

   Так само, до речі, і Партія регіонів досі ще не була при владі в цьомурегіоні й несподівано зайняла третю позицію, набравши 10 відсотків голосів. Навряд чи такий результат можна пояснити лише підкупом сільських виборців. Як і результат „Єдиного Центру“ навряд чи пояснюється лише „адмінресурсом“. Адже лідер цієї політичної сили, голова облдержадміністрації Юрій Чижмарь все ж має в області значний авторитет. Порушення на виборах, без сумніву, були. Але, за одностайними висновками спостерігачів, вони не могли вплинутина результати голосування.

   Які ж можна зробити висновки? Відомо, що Тернопіль в Україні є лідером націоналізму. Відтак не дивно, що нішу радикальної політичної сили тут дуже успішно зайняла „Свобода“. Оскільки ж Україна електорально дуже різноманітна, то можна передбачати прихід до влади радикальних партій і в інших регіонах. Лишень іншого забарвлення – на Сході і Півдні, передусім, крайніх лівих. Цьому,до речі, якраз і сприятиме перемога Олега Тягнибока, бо ж нарештіз’явилося опудало, з допомогою якого можна мобілізувати їхніх потенційних виборців. Тут до речі згадати і про чутки щодо фінансування „Свободи“ спонсорами з Партії регіонів, які, щоправда, спростовують як самі „донецькі“, так і лідер „Свободи“.

   Отже, наявна радикалізація українського суспільства, зростання протестних настроїв, що напевне матиме своє продовження внаслідок поглиблення фінансової кризи. Вибори в Тернопільській області показали тотальне розчарування людей нинішньою владою. Навіть у регіоні, який на попередніх виборах надав максимальну підтримку БЮТ і „Нашій Україні“, рейтинги цих блоків різко впали. Успіх Партії регіонів також слід розцінювати саме як результат незадоволення виборців діючою владою. До речі, він став несподіванкою для самих регіоналів, які, нагадаю, голосували у Верховній Раді за відміну виборів до Тернопільської облради.

   Зрозуміло, що БЮТ оскаржуватиме результати голосування, але скасувати вибори через суди їм мабуть-таки не вдасться. Що ж далі? Яка коаліція складеться в облраді, до якої останнім часом прикута увага всієї України?

   „Свободі“ для більшості бракує лише кількох голосів. І готовність увійти в коаліцію з нею вже декларує як „Наша Україна“, так і УНП. Але можливий і інший формат. Не буде дивиною, якщо фракція „Єдиний Центр“ об’єднається з Партією регіонів. До речі, Олег Тягнибок в інтерв’ю радіо „Свобода“ виразив готовність іти в опозицію. Та політологів більше турбує те, куди дрейфуватиме його сила в ідеологічному спектрі. Чи далі вправо, до радикалізму, чи в бік поміркованого центру? Час покаже.

   Тим часом політичні аналітики висловлюють припущення щодо впливу тернопільських виборів на загальнодержавну політику. Побоювання БЮТ і Партії регіонів, викликані зниженням рейтингів цих політичних сил, яке показують останні соціологічні дослідження, можуть спровокувати їх до узгоджених дій у парламенті на шляхувнесення чергових змін до Конституції України. Це може бути і суттєве обмеження президентських повноважень (до скасування посади президента мабуть-таки справа не дійде), і зміна виборчого законодавства (обидві політичні сили неодноразово висловлювалися за збільшення прохідного бар’єру на виборах до Верховної Ради, результатом чого в даних умовах може стати двопартійна система). Можлива також зміна формату державного правління, що передбачатиме вибори президента у парламенті.

   Багато хто заговорив про загрозу приходу до влади в Україні нео-фашистів. Це, швидше за все, перебільшення. А ось те, що  радикалізація  виборчих настроїв веде до поглиблення розколу українського суспільства – справа очевидна. В період кризи і дуже слабкої влади, яка не користується довірою громадян, це особливо небезпечна тенденція, що може загрожувати навіть розколом унітарної держави.

   Маймо надію, що ці страхи будуть лише застереженням як виборцям, так і політикам. А Україна, як і досі, повільно, але визначено просуватиметься в бік демократії та розвитку громадянського суспільства.