Український журнал - 6/2009

Чергова „схизма“ від Партії регіонів

   Текст: Ярослав Гребенюк, Луганськ

   Видатні регіонали Донецька накинулися з образами на колегу, що уособлює Партію регіонів на Луганщині. Лунали слова „маразм“, „собака“, „баранячі яйця“. Що трапилося? 

    Перші особи Партії регіонів заходилися плямувати одне одного зворотами, які пасували б хіба в генделиках на заводських околицях. Ця тема була б першою в політичних обговореннях, коли б її не затьмарила витівка бравого міністра Луценка в німецькому аеропорту.

   Коротенька фабула. Нещодавно помер нардеп-регіонал Валерій Букаєв – власник футбольного клубу „Зоря“ (Луганськ), який останніми роками непогано виступав у прем’єр-лізі України. Смерть хазяїна відразу ж відбилася на клубі – з січня футболістам затримують зарплату, на день написання матеріалу „Зоря“ програла чотири матчі поспіль. Впливові особи регіону почали шукати нових  власників, і Віктор Тихонов, колишній голова Луганської облради, який на виборах 2006 року мав 8 місце в списку Партії регіонів, в інтерв’ю „Газеті по-українськи“ повідомив, що, можливо, „Зорю“ купить найбагатша людина України, однопартієць Ринат Ахметов. Пан Ахметов (він, до речі, був сьомим у списку – якраз перед Тихоновим) обурився, але поки що в більш-менш толерантній формі: „Я неодноразово позначав свою позицію: моє серце давно і повністю належить виключно ,Шахтарю‘. Абсолютно чітко заявляю, що все сказане Віктором Тихоновим – вигадка, повна брехня“. І покотилося – Тихонов заявив, що 2005 року Ахметов загравав з Ющенком – і це у час, коли помаранчева влада пресувала учасників Сєвєродонецького „сепаратистського з’їзду“, деяких навіть закривши за ґрати. Один з впливовіших регіоналів Борис Колесніков, який дійсно кілька місяців просидів у тюрмі під час слідства, на це відповів, що на гроші, які розкрадають на Луганщині, можна утримувати не те що „Зорю“ – іспанську „Барселону“. А у Тихонова, на його думку, „старечий маразм“ і він плутає „баранячі яйця з північним сяйвом“. Помінявся тон і в Ахметова: у новій епістолі він припустив, що Тихонов божевільний і порівняв його з собакою-хортом– мовляв, 2005 року Тихонов, наче хорт, біг домовлятися з новою владою, „рятуючи власну шкуру“. Тихонов наголосив, що Ахметов за віком йому в сини годиться, тому не пристало називати літню людину „собакою“, і пообіцяв скаржитися „лідеру“. „Лідер“, себто Віктор Янукович, відмовився від зустрічі з Тихоновим і, в свою чергу, виступив із заявою, де ствердив, що „впродовж багатьох років неодноразово впевнювався у мудрості та високій внутрішній культурі“ Рината Ахметова.  

Який саме хорт пробіг між луганськими й донецькими?

   Ця епопея, без сумніву, вже зараз нагадує безсмертний твір Гоголя „Як посварилися Іван Іванович з Іваном Никифоровичем“. І це у час, коли для партії було б доцільним протиставити безладу в країні свою впевнену й консолідовану позицію. Для чого ця буря в склянці, яка так тішить супротивників „команди проФФесора“? І що вчинилося з Ринатом Ахметовим, який відомий скупими коментарями для преси та напрочуд виваженими заявами? Пану Ахметову щодо купівлі „Зорі“ краще було б просто відповісти: „Так, до мене доходили ці прохання, співчуваю сусідам, але ж Закон України забороняє бути власником більше ніж одного клубу“. А потім вже, через потужні зв’язки приборкати „старого шкарбуна“. Проте головний спонсор ПР обрав інший шлях.

   Доведеться вважати конфлікт невипадковим і з’ясовувати, який саме хорт пробіг між луганськими й донецькими? Можливо, причина криється в діяльності Луганської обласної ради, наслідки якої шкодять не лише українській державності,але й підмочують репутацію усієї ПР. Кожна сесія ради починається з ухвалення однієї із заяв, у яких луганці засуджують „фашизм, що піднімає голову в Україні“, скаржаться на знищення „всього російського в Україні“, закликають до „пошуків виходу з кризи“, згадавши про існування СНД. Голова ради Валерій Голенко, виступаючи в травні на фестивалі „Великое русское слово“ в Луганську, дорікав Росії, що вона аж надто толерантно ставиться до утисків росіян в Україні. На сайті Луганської обласної ради друкують дослідження „луганських істориків“, які відшукали „1000 способів страти, які застосовувалися ОУН-УПА“. Цілком серйозно на сайті облради розповідається про те, що бандерівці мали звичку прибивати немовлят до дерев, називаючи це „вінками свободи“ – і багато ще подібних інтернет-страшилок. Регу лярно іде „обмін досвідом“ з маргінальними російськими політиками, які оголошені в Україні персонами нон-ґрата. Вінцем творчості Луганської обласної ради став проект пам’ятника „жертвам УПА“, що про нього писав „УЖ“ у попередньому номері. За всіма цими подіями стоїть саме Віктор Тихонов – людина, що потрапила під критику Ахметова. 2006 року Віктор Тихонов, побоюючись кримінальної відповідальності за сепаратистські заяви в Сєвєродонецьку, залишив пост голови облради та пішов у нардепи, залишаючи за собою повний вплив на життя області.

До чого ж тут донецькі?

   Очевидно, є доля правди в гірких звинуваченнях Тихонова щодо стосунків групи Ахметова-Колеснікова з помаранчевими. Час безкомпромісної боротьби „с оранжевой чумой“, як казали на Донбасі 5 років тому, давно вже у минулому. І Ахметов, і Колесніков давали мільйони доларів на благочинні проекти Президента. Борис Колесніков отримав від Ющенка орден „За заслуги“, Ахметов кілька разів провадив таємні переговори з Віктором Ющенком, за інформацією „Дзеркала тижня“, подарував Ющенку броньований „Мерседес“ і навіть парився разом з ним у лазні. Зауважимо, що у Донецьку, де як і в Луганську, смішний відсоток україномовних шкіл та вишів, де в державних органах ніколи не почуєш державної мови, чомусь не переймаються „знищенням всього російського“ і не заграють з російськими шовіністами. Отже, хто б не був при владі, „донецькі“ бачать себе саме українською елітою, котрій не потрібна руйнівна допомога сепаратистів і п’ятої колони. А тепер згадаємо, що саме „дони“ розпочали сучасну PR-ворожнечу між Сходом і Заходом. 2003 року кандидата в президенти Ющенка саме за вказівкою Ахметова зустрічали в Донецьку біл-бордами, де він, Ющенко, був зображений у формі есесівця. І луганці охоче пішли за „старшим донецьким братом“. Ось результат – луганці наразі агітують PR-методами, які б личили „конотопській“ Наталі Вітренко, але аж ніяк не політикам всеукраїнського рівня. Клан Ахметова бажає від цього бруду відмежуватися. А в разі загострення конфронтації з верхівкою ПР, луганцям доведеться остаточно маргіналізуватися і сподіватися лише на підтримку Росії. До цього все і йде – і цей варіант завдасть багатьох втрат і Луганщині, і Україні.