Український журнал - 7/2007

Тринадцята чорна кішка

(Скачати весь номер: 7/2007 [PDF, 3.7 Mb])

Текст: Андрій Ґлиґанич, Пряшів

 

Часник охороняє від упирів та поганих духів.

Споживання часнику надійно вбереже від будь-кого.

Що таке забобон? Достатньо погортати перший-ліпший тлумачний словник. Психіатр Джадд Мармор (так, саме той, хто першим виступив з вимогою не вважати гомосексуалів психічно хворими) каже, що забобони — це «безпідставні твердження або практики, які не відповідають стану знань, що їх досягло суспільство, до якого людина належить».

Отже, якщо ви є постійним абонентом «Світу гороскопів» і на статевий акт зважуєтеся лише тоді, коли місяць у повні, якщо ви є власником колекції магічних каменів, якій може позаздрити архів Геологічного інституту Словацької академії наук, якщо у вас поліартрит вищого ступеня від невпинного стукання по дереву, або ви обвішані талісманами, як ментевейський шаман, і вважаєте, ніби розмір грудей вашої пані і дата кастрації вашого кота — ваші щасливі числа, якщо без препарату заячої щелепи ви не увійдете в товариство і впевнені, що подавши через поріг руку, відберете господарям сон, якщо все саме так — маю для вас дві новини. Перша — погана і свідчить, що без огляду на те, що ви користуєтеся інтернетом і розраховуєтесь платиновою карткою VISA, ваш спосіб думання все ще перебуває в епосі мамонтів. Друга — ще гірша, а саме: цим фактом ви зовсім не мусите перейматися, адже якщо нормальність — це те, що робить більшість, то ви — абсолютно нормальні.

 

Декілька фактів і похвала науці

В 1987 році психологи Едвард Моріс та Ґреґорі Ваґнер здійснили такий ото експеримент: дітям від трьох до шести років що 15 секунд давали кульки. Намагаючись добратися до забавки, 75% дітей виконало певний ритуал, що (як вони вірили) мав допомогти вплинути на результат (робили міни, цілували носик клоуна, який їм ті кульки давав тощо). Гадаєте, ви вже не діти? Можливо, вас переконають висновки Інституту демоскопії в Алленсбасі (Institut für demoskopie), згідно з якими 64% дорослих мешканців Західної Німеччини цілком поважно приймають весь арсенал народних забобонів, — від чотирилистника до чорної кішки включно, — а кожен десятий дорослий німець вірить у страховиська.

 

Випадкові укріплення

Уявіть собі сцену:

Стара добра Америка. Золота ера золотої лихоманки. Салун у маленькому прикордонному містечку. Віскі по-справжньому дубове, хлопи по-справжньому смердючі, чувіхи по-справжньому… ну, коротше, по-справжньому чувіхи, кізяки на головній (бо єдиній) вулиці мають відповідні розміри, колір і консистенцію, а кент, який придумав ПДВ, усе ще на грибах. За запльованим столом місцеві етиленові «королі» грають у покер. Один із них, беручи карти, складає їх на долоні у віяло. Декілька попередніх ігор карта йому, що називається, «не йшла». Нова гра. Цього разу він чекає, поки не роздадуть карти усім, опісля стукає по своїй купці і три рази спльовує в бік — для щастя. Ніби жартома. Але відразу після цього піднімає карти, розкладає їх і виграє! Відтепер він щоразу вживатиме цей ритуал. Такий тип реакції — що повністю змінює схему поведінки — психологи називають «випадковим укріпленням». Принцип простий: якщо ти зробиш буквально все те, що робив тоді, коли до тебе йшла добра карта, отже, ти все робиш правильно, і гра повинна вдатися.

 

Про що йдеться?

Про владу. Саме так. Докладно так. А чарівним словом, що прояснює популярність забобонних ритуальних учинків, є слово «контроль». Тобто рушійною силою забобонів є незнання та страх невідомого й непередбачуваного. Забобони дають забобонним людям ілюзорну надію, ніби можна керувати обставинами, які насправді є некерованими. Що можна контролювати речі, котрі — якщо взагалі існують — непідвладні контролю.

Сподіваюся, не варто нагадувати, що вся ця «фабрика» абсолютно ірраціональна: для неї немає жодних раціональних, логічних чи фактологічних підстав. Світ у такий спосіб не функціонує. Тож, коли найближчим часом — у п’ятницю, тринадцятого — ви вийдете надвір і зустрінете чорну кішку, навіть не намагайтеся знайти в цьому якийсь інший сенс, окрім того, що кішці потрібно перейти на інший бік вулиці.

А насамкінець хотів нагадати... властиво, хотів навести кілька конкретних прикладів... та краще не ризикуватиму. Кажуть, це приносить нещастя.