Український журнал - 1/2009

Прага сідає за кермо Євросоюзу

(Скачати весь номер: 1/2009 [PDF, 2.3 Mb])

   Текст: Богдан Копчак, Прага

 

   З 1 січня 2009 року Чехія стане на півроку головуючою країною Європейського Союзу. Голова чеського уряду Мірек Тополанек іде на зміну амбітному президентові Франції Ніколя Саркозі, який ніяк не може змиритися з тим, що „далекі і дикі“ чехи будуть керувати структурою, яку саме Франції і йому особисто вдалось підняти на вищий рівень. Все це є причиною докорів і публічно висловлюваних сумнівів щодо того, чи Чеська Республіка та її уряд, ослаблений різними кризами, зможе півроку керувати ЄС.

 

   Останній закид Саркозі пролунав у Європарламенті, де він висловив жаль з приводу того, що в Чехії прапори ЄС висять не на всіх будинках держустанов. Реакція Праги дає надію, що чехи все ж таки дадуть собі раду. МЗС нагадало Ніколя Саркозі, що прапори ЄС в Чехії – не його справа, і не справа ЄС, бо в законодавстві ЄС не прописано, де саме вони повинні чи не повинні висіти. В Празі сині прапори з зірочками майорять разом із чеським прапором на будинку уряду, МЗС і більшості міністерств. Однак їх немає на будинку Сенату, голова якого не вважає це доцільним, і над Празьким Градом, який на критику Саркозі відреагував заявою, що Град над Прагою є символом чеської, а не європейської державності. Адже володар Граду, президент Вацлав Клаус, як відомо, належить до найбільших євроскептиків і є одним із найбільших критиків досі не ратифікованого Лісабонського договору. Голос президента Клауса звучить в Європі і в Чехії досить немилозвучно. Його переважно популістські погляди щодо ЄС не поділяє ані більшість чеських політиків, ані більшість населення. Але головне те, що до чеського головування в ЄС Клаус не має майже ніякого стосунку. Адже лише прем’єр ЧР Мірек Тополанек матиме аж до кінця червня 2009 року всі повноваження проводити переговори з Ірландією з приводу повторного проведення референдуму про Лісабонський договір,переговори про майбутнє членство Хорватії в ЄС, вирішення напруження і стагнації в Боснії, а також переговори з Україною про її часто згадувану, але поки що ще дуже далеку перспективу членства в ЄС.