УЖ
Українська Čeština
Polska English
LVIV - Open to the World

Український журнал - 10/2007

Українське шкільництво в Словаччині після 1945 року і тепер

(Скачати весь номер: 10/2007 [PDF, 3 Mb])

Текст: Юрій Бача, Пряшів

Історія українських шкіл на терені нинішньої Словацької Республіки давня, складна й нелегка. Перші школи тут виникли наприкінці XVI-го, а перші середні навчальні заклади — під кінець XIX століття. Після 1945 року тут було створено комплексну систему українського шкільництва, якої нині немає. Немає ні керівного органу, який дбав би про хід та розвиток українського шкільництва, ні інструкторів та інспекторів, ні методичних установ, ні окремого видавництва підручників. З усієї системи залишилося кілька шкіл, де в тій чи іншій формі вивчається українська мова, переважно як необов’язковий предмет, або як іноземна (всього близько 30 шкіл, які відвідує, орієнтовно, тисяча учнів). Як українські функціонують лише Основна школа-інтернат в Гуменному та неповні середні школи в Орябині та в Нижній Полянці. Повністю ж українською можна вважати лише колишню початкову, а нині — неповну середню школу та гімназію під назвою Об’єднана школа ім. Тараса Шевченка в Пряшеві, яка на 13 класів налічує 21 педагога та 235 учнів, і де навчання ведеться по-українськи (від першого класу до атестату зрілості).

Ситуація довкола цієї школи надто складна. Школа не має свого будинку і при кожній реорганізації потрапляє під загрозу остаточної ліквідації. В подібній ситуації школа опинилась і кілька років тому. Лише після довготривалих переговорів Посольства України з органами місцевої влади Пряшева та Пряшівської області було знайдено вихід: зберегти навчальний заклад як «об’єднану школу».

Ця школа виникла на базі своєї попередниці — гімназії з російською мовою навчання, що давала учням непогані фахові знання, хоча її національна орієнтація радше була фактором дезорієнтації. В «українській» гімназії теж довший час побутувало виховання на зразках радянського, комсомольсько-піонерського «іконостасу» (Павлик Морозов, молодогвардійці, тимурівці). Шевченкові чи Духновичу довелося чекати, аби зайняти тут певне місце. Дуже негативно впливала на розвій школи тенденція до словакізації українських шкіл та пословачення всього релігійного й культурно-національного життя корінних русинів-українців. Колись школа давала своїм учням кваліфіковані знання з фахових предметів, доказом чого було те, що значна кількість випускників школи поступала на навчання в словацькі та чеські вищі навчальні заклади. Проте справа виховання учнів в дусі національної свідомості тут завжди накульгувала. Треба однак зазначити, що окремі учителі та вихователі, наперекір надзвичайно складній ситуації, останнім часом знову намагаються підняти рівень виховної роботи. Однак інтенсивність та ефективність такої праці ще далеко не відповідає потребам, бо й рівень учнів, які вступають до цієї школи, значно змінився. Нині серед учнів гімназії нерідко трапляються діти, навчання яких доводиться починати з абетки.

Український журнал