Український журнал - 10/2007

До сьогодні у Львові діє польська школа, заснована 1816 року

Текст: Богдан Бачинський, Львів

В Україні діє п’ять шкіл із польською мовою навчання. Чотири з них знаходяться на Львівщині, дві у Львові (№10 та №24), та ще — в Мостиськах і в селі Стрілецьке Мостиського району. Ще одна школа є в місті Городку Хмельницької області.

Найдавніша та найвідоміша з існуючих нині польських шкіл Львова була заснована 1816 року. Втім, вона не має ані особливого статусу, ані особливих умов існування. Її знають як просто школу №10, відрізняється від решти вона лише віковою традицією.

Ця школа віддавна містилася в будинку на розі теперішніх вулиць Степана Бандери та генерала Чупринки. Свого часу, відома як школа св. Марії Магдалини, вона займала два корпуси, де окремо навчалися дівчатка і хлопці. За весь час діяльності школу закривали лише раз — у роки 2-ої світової війни. Тоді тут був госпіталь. А після війни школу знову відкрили, однак площу її скоротили вдвічі. В корпусі, де раніше навчалися дівчатка, відкрито нову російську школу...

Зараз тут навчаються 311 учнів, а виховують і вчать їх 35 педагогів. Усе навчання ведеться польською мовою. Окрім звичайних предметів, школярі тут вивчають і 5 таких, що їх не зустрінеш у звичайній львівській школі: польська мова та література, історія та географія Польщі, а також — релігія. Майже всі вчителі школи є вихідцями з польських родин та випускниками цієї школи. Втім, є й винятки. До школи приймаються діти лише польського походження, які на момент вступу вміють розмовляти польською, однак кожного року приходить чимало батьків, що не мають польського коріння, але бажають, аби їхні діти навчалися саме тут. Школа не має можливості прийняти всіх охочих — і, зокрема, через суттєвий брак приміщень, і через те, що дітям, які не знають польської, було б дуже важко вчитися.

Польська школа має чимало вікових традицій, які визначають і атмосферу спілкування, і процес навчання. Тут діє повноцінний дитячий театр, танцювальний гурток, є також чимало спортивних секцій. Окрім того, в школі існують гурток доброго тону та гурток ручної праці, де майбутніх дружин і матерів вчать усього того, що вони повинні вміти. Однією з найдавніших традицій школи є святкування «стоднівки» (100 днів перед випускними екзаменами), коли діти, батьки, вчителі та гості влаштовують забаву, після якої наступає тривалий період підготовки до випускних та вступних іспитів.

До речі, підчас вступних екзаменів до 10-ї львівської школи з’їжджаються випускники польських шкіл зі всієї України. Тут відбуваються досить складні тестування, за результатами яких відбирається близько 17 найкращих учнів, що можуть продовжити навчання у вищих навчальних закладах Польщі. Переможці вибирають собі фах, а польський уряд сам розподіляє їх по вузах Речі Посполитої.

Найбільша проблема, з якою постійно стикається ця школа, — відсутність підручників польською мовою. Адже підручники з Польщі не відповідають шкільній програмі. Тому дітям доводиться навчатися по українських підручниках. І лише польську мову та літературу, а також історію та географію Польщі діти вчать по підручниках, власноруч написаних викладачами цієї школи. Ще однією проблемою є відчутний брак приміщень. «Українські школи в Польщі живуть краще, аніж польські в Україні, — каже директор Марта Юхимівна. — Ми навіть не маємо статусу школи національної меншини, функціонуючи як звичайна львівська школа. Якби нам призначили такий статус, ми змогли б отримувати певні фінансові дотації від держави, як це відбувається з українськими школами в Польщі». На запитання, чи опікується школою Велика Батьківщина, директор зазначає, що тут часто бувають високі гості з Польщі, однак до Львова вони приїжджають в інших справах, а сюди заходять тільки між іншим. Втім, єдине, на що нарікає Марта Юхимівна, то це на те, що їй уже тривалий час доводиться просити у вищих інстанцій дозволу повернути школі назву св. Марії Магдалини, однак ці прохання до сьогодні так і не почуті.