Український журнал - 2/2009

Газовий початок 2009 року

   Текст: Марек Фіґура,

Східний інститут Університету ім. Адама Міцкевича в Познані

   На відміну від багатьох інших європейських держав цьогорічний газовий конфлікт саму Польщу не зачепив. Поставки російського газу до Польщі відбувалися через Білорусь (ямальським газопроводом). Разом з відкриттям польських резервів газу зі сховищ це дозволило повністю рекомпенсувати тимчасову відсутність постачань через Україну. Поставки газу для населення Польщі ніяк не обмежувалися, це лише на кілька днів відчули найбільші промислові користувачі. На противагу іншим країнам, польська енергетика надалі спирається головним чином на власні поклади вугілля, тож газ в енергетичному балансі Польщі відіграє відносно невелику роль. Однак загострення в перші тижні січня російсько-української „газової війни“ і тривожні повідомлення про катастрофічні наслідки відсутності газу для інших держав, незрозумілий брак реакції ЄС (головуючу Чехію недостатньо підтримали найсильніші країни так званого старого ЄС) – все це призвело до того, що газове питання домінувало в польських медіа. Важко перерахувати публікації, передачі в пресі й електронних медіа та дискусії на цю тему. З них виникало, що для забезпечення власної енергетичної безпеки Польща повинна приступити до реальної диверсифікації поставок газу, аби зменшити залежність від імпорту з Росії. В уряді домінує думка, що забезпечення повинно відбутися насамперед через будівництво терміналу зрідженого газу, хоча це завдання коштовне й забирає багато часу. А також через розвиток видобутку з власних покладів газу разом зі збільшенням можливостей накопичення газових резервів шляхом побудови нових сховищ. Постулюється також поєднання польської газової системи із системою німецьких газопроводів, через які можна під’єднатися до західноєвропейської газової системи й отримати можливість відбирати газ з цієї системи для Польщі. Проти останньої пропозиції виступає опозиційна партія „Право і справедливість“ (Prawo і  Sprawiedliwość), яка висловлюється за відновлення будівництва газопроводів до Данії та Норвегії. Уряд цього варіанту не відкидає, але здається, що з огляду на вартість та попередній досвід, ці проекти мають низькі шанси на швидку реалізацію. У зв’язку із заангажуванням російського „Газпрому“ в проект побудови Північного газопроводу дном Балтійського моря з Росії до Німеччини, в Польщі панує думка, що шанси на проект газопроводу „Аmber“ через країни Балтики, як і побудова другої гілки „Ямалу“ через Білорусь чи Польщу – назагал низькі. Попередній уряд Ярослава Качинського займав вкрай негативну позицію щодо планів побудови Північного газопроводу („Nord Stream“). Теперішній уряд Дональда Туски також загалом підтримує цю позицію, хоча в м’якшій формі: німці обіцяють продовжити Північний газопровід попри зростання його вартості та світову економічну кризу. В зв’язку з цим у Польщі почали з’являтися думки – як в економічних колах, так і серед лівих політиків, – що в разі реалізації цього проекту Польща повинна долучитися до нього, щоб забезпечити собі поставки газу. Такі думки наразі в меншості, однак не виключено, що в майбутньому подібну позицію може прийняти і польський уряд.

   Водночас польський уряд обіцяє посилити роботи над вдосконаленням методів екологічного і продуктивнішого спалення вугілля, яке завдяки цьому могло б надалі залишатись основою польської енергетики. Також планується будівництво кількох атомних електростанцій, що разом з розвитком різних альтернативних видів енергетики (як-от використання біомаси, геотермії та енергії вітру) повинно забезпечити в майбутньому енергетичну безпеку Польщі.

   Польська влада переконана, що в ширшому сенсі безпека можлива також лише через прийняття усім Євросоюзом спільної політики в цьому питанні на засадах енергетичної солідарності (йдеться про те, щоб ЄС був одним сильним партнером для енергетичних постачальників ззовні). А ще необхідне об’єднання національних газових систем в одну пов’язану європейську систему, що уможливить ефективні поставки газу до кожної з країн ЄС. І хоча останнє компромісне розв’язання газової кризи прем’єрами України та Росії викликало відновлення постачань газу через Україну, в Польщі панує думка, що це був не останній такий конфлікт в боротьбі за контроль над постачанням блакитного палива з Росії на Захід. Шанси на впровадження енергетичної солідарності, яка повинна замінити дотеперішню енергетичну політику окремих європейських країн (що між іншим використовує Росія, яка трактує окремі країни по-різному і на різних засадах), пов’язані зі  cтруктурною кризою в самому ЄС і шляхами її успішного подолання.