Український журнал - 10/2008

Як інтелектуал Клаус став русофілом

   Текст:  Ондржей Соукуп, Прага

   У середині серпня інтернет-сайт чеського президента повідомив, що книга Вацлава Клауса „Синя, а не зелена планета“ („Modrá, nikoli zelená planeta“) вийде друком і в Росії. За переклад публікації взявся нафтовий концерн „Лукойл“, де найбільша частка належать Ваґіту Алекперову та Леоніду Федунову, власнику футбольної команди „Спартак“. „Зараз ми ведемо переговори з видавництвом ,Dokořán‘ відносно видання в Москві. Вони зацікавлені у щонайбільшому тиражі. Для нас це не є первинно прибутковий проект“, – каже Марк Глузман з чеської філії „Лукойлу“.

   Факт, що книгу перекладатиме в Росії саме нафтова компанія, яказа обсягом ресурсів приватних фірм є „номером два“ на ринку після „Exxon Mobile“, не надто дивує. Клаус у книзі критикує спроби урядів обмежити промисловість, у тому числі й енергетику, через екологічні ліміти. Глобальне потепління, на його думку, є лише „штучно поширюваною панікою“. Компанія „Лукойл“ не є прибічником екологічних втручань у промисловість, тому Клаусів погляд їй імпонує. „Книга нас зацікавила, тому що вона про енергетику, що є сферою нашої діяльності“, – пояснює Глузман. Клаус у захваті від перекладу. „Хочеться оцінити допомогу фірми, Лукойл‘ і зокрема її президента Ваґіта Алекперова, який був головним ініціатором проекту“, – заявив Клаус. До російського перекладу на згаданому сайті тільки додає: „Я радий, що книга виходить у Росії, якій завдав шкоди комуністичний режим. Він ліквідував людську свободу та намагався командувати вітром та дощем, подібно як сучасні природозахисники“. Чеський президент – відомий противник теорії глобального потепління, що його й поєднує з багатьма російськими політиками, які в Кіотському процесі вбачають спосіб, яким віроломний Захід хоче припинити російське промислове зростання. Вацлав Клаус явно насолоджується роллю інтелектуала, який йде проти течії навіть у загальносвітовій дискусії. Дарма, а проти означення його інтелектуалом він би, швидше за все, різко протестував. Свою здатність не погоджуватися з переважаючою громадською думкою він повторно довів недавно – під час російсько-грузинської війни. Рішуче став на бік Москви, а Грузію назвав агресором. Проте міністр закордонних справ ЧР, Карел Шварценберґ став одним з найжорсткіших європейських критиків російського воєнного втручання. Жест Клауса спочатку в Москві оцінили недостатньо. Більшість російських ЗМІ цього навіть не зауважила. І аж тоді, коли в Кремлі з’ясували, що ніхто з визначних політиків їх не підтримав, згадали й про чеського президента. Згодом він став улюбленцем російських ЗМІ, які згадували і його заперечення глобального потепління. Так що й у такий спосіб Клаус міг би знайти більше спонсорів для своїх книжок. Безперечно, заздрити президентській репутації інтелектуала-нонконформіста, якого цитують у світових ЗМІ, було б непристойно. Проблема в тому, що він є (чи то мав би бути) президентом усіх громадян Чеської Республіки. А інтелектуал Клаус може спокійно бути русофілом. Але як президент, він впливає на закордонну політику і він показав це під час грузинської кризи.

   Чеська Республіка під кінець  саміту ЄС зайняла обережну позицію, тому що в іншому випадку президент Клаус готувався приїхати на саміт особисто, щоб там презентувати свої погляди. Зустріч заступників держав Європи, які намагаються вирішити одну з найгостріших за останні роки криз безпеки в Євросоюзі, не є відповідним місцем для нонконформістських інтелектуалів. Навіть, якщо вони президенти.