УЖ
Українська Čeština
Polska English
LVIV - Open to the World

Український журнал - 10/2008

Сонячні промені – зелена форма енергетики

(Скачати весь номер: 10/2008 [PDF, 2.4 Mb])

   Текст: Дана Мігалікова, Вальядолід, Іспанія

 

   Величезні витрати енергії призвели до розуміння, що й у ресурсів є певні ліміти. Вихід із ситуації, коли виробництво не встигає за попитом, можуть забезпечити альтернативні можливості. Чимало країн пішло шляхом „видобування“ енергії за допомогою не зовсім традиційних технологій. Альтернативне виробництво дешевше, держава стає незалежною від імпорту енергії, а що найважливіше – відновлювальні ресурси невичерпні та безпечні для життєвого середовища. Найважливішою енергетичною альтернативою науковці вважають Сонце.

 

   Наукові дослідження підтвердили, що один відсоток енергії, яку Сонце випромінює впродовж одного року, міг би вирішити енергетичну проблему на кілька сторіч. Першими, хто відважилися скористатися цим дивовижним потенціалом, були німці. Ще на початку 90-х вони розпочали програму „1000 сонячних стріх“, метою якої була соляризація всієї країни, тобто перетворення сонячної енергії на електричну.  Електростанції класичного типу поступово усувалися. Наступним „трампліном“ у подальшому розвитку альтернативної енергетики Німеччини стала „Федеральна програма для відновлювальних ресурсів“, за якою було створено інвестиційні гранти, призначені на розбудову сонячних систем. Одним із мотиваційних кроків, якими держава активно підтримує кожного бажаючого, є форма компенсації витрат через стимуляційні заготівельні тарифи (введені в закон про відновлювальні ресурси). Це означає, що держава в кожного домогосподарства викуповує надлишки виробленої енергії, що започаткувало новий період в історії  Європи, який можна по праву назвати ерою зеленої електроенергії. Практика німців є доказом того, що економія грошей з власного гаманця та збереження життєвого середовища можуть стати престижною практикою, яка до того ж забезпечує незвичну  архітектурну естетику. Німецький досвід спровокував інтерес Євросоюзу, який вирішив підхопити новаторську ініціативу німців та розпочав програму „100 000 сонячних стріх“.

 

 

„Пригальмовані“ бізнесмени?

   Наміри подолати енергетичну кризу, яка стукає в двері світу, тривають. Науковці Інституту ЄС у справах енергетики опрацювали мегаломанський проект. Його прелімінарний бюджет розраховано на кількадесят мільярдів євро, які мали б бути витрачені на розбудову сонячної електростанції в Сахарі. У випадку успішної реалізації сахарська електростанція покриватиме цілорічні витрати енергії європейського споживача. Наразі проект знаходиться на стадії дискусій. Попри те, що план підтримали англійський прем’єр Ґордон Браун та французький президент Ніколя Саркозі, чути й критичні голоси. Малі постачальники електроенергії запевняють, що їхній потенціал використано недостатньо. І якби замість адміністративних перешкод було урядове сприяння, то вони змогли б покрити попит і без мегаломанських інвестицій.

   Німці надалі залишаються європейським, ба навіть світовим лідером у використанні відновлювальних ресурсі.  Німецька прецизійність та заповзятливість допомогла й іспанцям „зістригти купони“ з їхнього сонячного клімату. В Андалузії постала гігантська сонячна електростанція, що складається з 600 сонячних панелей, кожна з яких має площу 120 кв.м. Нині станція забезпечує електроенергією приблизно 6000 домогосподарств. У майбутньому Піренейський півострів може відіграти вирішальну роль у самозабезпеченні електроенергією. А поки що найбільшою сонячною електростанцією в іспанському регіоні Аліканте займається німецька фірма City-Solar. Енергетичний  колос, який займає площу розмірому 70 футбольних полів, постачає енергією близько 12 000 домогосподарств. Попри активну розбудову сонячних станцій Іспанія все ще знаходиться на початковій стадії розвитку альтернативної енергетики, причому використовує свій найсильніший природній потенціал – сонячну енергію. Не відстає і Португалія, яка разом з Іспанією належить до найбільш сонячних європейських регі онів. Тамтешній уряд планує до 2010 року покривати 45 % потреб електроенергії з домашніх відновлювальних ресурсів.

    На відміну від Німеччини, яка з ентузіазмом взялася використовувати сонячну енергію, та південних країн, які закономірно схопилися за „сонячний шанс“ з огляду на свій клімат, держави Центральної та Східної Європи таке рішення не вважають надто привабливим. У Словаччині, на відміну від Чехії, масштабну розбудову сонячних електростанцій не заплановано, проте вже з’явилася інформація про запуск першої альтернативної електростанції. Інтерес до революційних технологій у Словаччині зростає повільно, та все ж зростає. Доказом того є факт, що словацький виробник сонячних батарей в Жярі-над-Гроном, який значною мірою забезпечує іспанський ринок, підтвердив зацікавленість їхньою продукцією також з боку словацьких замовників. 

 

 

Український журнал