Український журнал - 10/2008

(Скачати весь номер: 10/2008 [PDF, 2.4 Mb])

Не наша Вій-оманія„Вій“режисер Олександр Птушкo.Росія, Чехія Гоголівський „Вій“ не полишає у спокої кінорежисерів. Чотири десятиліття після однойменної екранізації режисера Олександра Птушка (1967 р.), яку називають „першим радянським фільмом жахів“, страшну історію про зустрічі з потойбіччямпо-своєму переказали російські та чеські кінематографісти (RFG-ROSPOfilm Group, STEP by STEP та Ancorfilm). Саме тепер у Росії анонсується вихід на екрани фільму „Вій“ сценариста і режисера Олега Степченка, зйомки якого відбувались у Чехії. За останні роки це вже друга після „Відьми“ (реж. Олег Фесенко, 2006) російська імпровізація на тему популярної повісті М. Гоголя.

Та на цьому перелік нових екранізацій не завершується. Невдовзі свій варіант прочитання класика запропонує відомий кіноманьяк... Фредді Крюґер, тобто американський кіноактор Роберт Інґлунд, який грав роль „славнозвісного“ садиста десятки разів. Актор-режисер особисто зніматиметься у фільмі „The Vij“. Зйомки цього фільму жахів відбуватимуться в Італії.

Що ж, до 200-ліття Миколи Гоголя кінематографісти, особливо російські (згадаймо ще й свіженького „Тараса Бульбу“), підготувалися ретельно. А що ж із ювілейними гоголівськими мотивами в найновішому українському кіно?.. Злі язики подейкують, що потенційні українські кіновиробники взяли собі до серця нещасливу долю тієї церкви на Івано-Франківщині, де в далекому шістдесят сьомому знімалась радянська екранізація повісті. Два роки тому цей храм згорів дощенту. Мовляв, з чортівнею краще не зв’язуватися. Тож аби не наврочити - наше українське „тьху-тьху“ росіянам, чехам, американцям, італійцям....

-рк- Чорнобиль, mon amour„Аврора“Режисер Оксана Байрак.Україна, 2006http://www.aurorakino.com/

Перший український ігровий фільм про Чорнобиль „Аврора“ неправдоподібністю сюжетних поворотів і карикатурно спрощених кліше безпомилково вказує на свою належність до жанру „мильної опери“. 11 річна дівчинка на ім’я Аврора (Настя Зюркалова), вихованка дитячого будинку у Прип’яті, яка має видатні балетні

здібності, опиняється на Чорнобильській станції під час вибуху і отримує велику дозу радіації; її переправляють в американську клініку, де випадково також лікується її кумир, балетмейстер Нік Астахов (Дмітрій Харатьян), який переживає творчу і життєву кризу. В кінці Аврора помирає, а балетмейстер долає творчу кризу і присвячує Аврорі свою нову постановку. Фільм цей виробництва „Studio Bayrak“ і компанії „IntWestDistribu tion“ за підтримки телеканалу „Інтер“, вийшов в український (і російський) прокат у 2006 році, а також не без скандалу був висунутий від України на премію „Оскар“. Головним „козирем“ Оксани Байрак було те, що в її фільмі знявся брат Джулії Робертс, Ерік Робертс, на оплату якого, як говорилося в кулуарах, пішла левова частка бюджету, що складав 1,5 млн. доларів. Брат Джулії Робертс справді, ніяковоусміхаючись, з’являється в „американській“ частині фільму, мимоволі підриваючи залишки довіри до всього, що відбувається. Його антропологічний тип і вибілені „голлівудські“ зуби створюють нестерпний контраст із рештою „американців“, що їх в найкращих радянських традиціях грають східно-слов’янські актори. Але не фальшиві американці складають головну проблему фільму, а політизоване й непомітне стирання українського національного, відсутність якого перетворює фільм із „простенької“ мелодрами на політичну зброю. Те, що балетмейстер міжіншим називає Аврору „русской“, ще можна прийняти за реалістичну деталь, яка вказує на світову тенденцію ототожнювати СРСР з Росією. Але фільм іде значно далі. Україна взагалі розчиняється в якійсь ідеологічно невизначеній уявній географії: десь на карті існує Чорнобиль, довкола нього люди говорять виключно російськоюмовою, і взагалі, фільм не про це, а про людські страждання і мрії. Очищене від національних і політичних нашарувань „людське“ звичайно ж має виражатися російською мовою. Хіба це не найбільш ефективна імперська зброя?

Ольга Брюховецька, Київ