Український журнал - 3/2009

Слідство у справі акції „В”

(Скачати весь номер: 3/2009 [PDF, 2.4 Mb])

   Об’єднання українців Польщі 4 травня 2007 р. офіційно звернулося до Інституту національної пам’яті з заявою про необхідність розпочати слідство у справі комуністичного злочину, яким була депортація 1947 року майже 140 тисяч громадян Польщі української національності. Звернення ОУП не спричинило відповідної реакції, тому організація подала скаргу на бездіяльність державного органу. Наслідком скарги стало слідство, під час якого прокурори з ІНП ознайомились з польськими архівними документами, історичними монографіями на тему післявоєнного українсько-польського протистояння, як свідка викликали голову ОУП. В результаті прокурори Інституту дійшли висновку, що злочин все ж таки не мав місця, тобто державні й партійні службовці мали право у мирний час прийняти рішення про депортацію громадян „для їхнього добра”. Таке рішення оскаржив уповноважений ОУП адвокат Петро Федусьо, який вказав на суттєві помилки з боку Інституту. Згідно із законом, заяву про оскарження рішення прокурорів ІНП мав розглядати Районний суд міста Варшави. 27 січня під час засідання головуючий ствердив, що не має відповідних повноважень для розгляду справи. Суд прийняв рішення, що з огляду на складність теми нею мав би зайнятися суд вищої інстанції – Окружний суд. Коли справу розглядатиме Окружний суд, ще невідомо. На думку ОУП та частини польських істориків, слідство у справі акції „Вісла” ІНП повинен почати автоматично, не чекаючи заяви від українців, тому що операція була класичним комуністичним злочином. Однак поведінка ІНП (особливо останніми роками) показує справжній вимір т.зв. історичної політики. Ця установа розглядає інтернування примаса римо-католицького костелу Стефана Вишинського комуністичним злочином, але не вважає злочином депортацію усіх без винятку українців (за національною ознакою, згідно з формулюванням у військових документах: „остаточно розв’язати українське питання”). У такій ситуації годі говорити про об’єктивізм. Як виявляється, жодне з ведених прокурорським від діленням ІНП слідств у справах, де жертвами були громадяни Польщі української національності, не завершилось засудженням злочинців (виконавців). У той час, коли російська прокуратура не визнає злочином вбивства польських офіцерів у Катині(що викликає обурення польського суспільства), ставлення польського ІНП до акції „Вісла” є доказом того, що у підходах до минулого, політика, ідеологія не лише у Росії бере інколи гору над документальною правдою. В часи комунізму виправдовувалися злочини „своїх” формувань, у публікаціях засуджувалися злочини проти українців, скоєні політичними противниками. В наш час історики правих поглядів часто, коли виникає питання злочинів проти німців, євреїв, українців – громадян Польщі – ідуть навіть на те, що виправдовують злочини комуністів. Ставлення ІНП до акції „Вісла” – прямий доказ цього.  

 

-мс-