УЖ
Українська Čeština
Polska English
LVIV - Open to the World

Український журнал - 10/2007

Пригоди студента в Англії

(Скачати весь номер: 10/2007 [PDF, 3 Mb])

Текст: Алена Кугеіка, Лондон
Тавер, Біґ Бен, двоповерхові автобуси, храми, абатства — Туманний Альбіон. Крім згаданих «фішок» можна в англійській столиці знайти і всесвітньознані університети, студентом яких багато-хто мріє побути бодай ненадовго. Але чим саме годують міжнародних студентів в англійських «університетах»?  Прилетівши до Лондона вивчати англійську, ви потрапляєте в «котел», де таких, як ви — мільйони. Коледжів — без ліку, а про ваш вимріяний «університет» ніхто й не чув. Ідучи вздовж Оксфорд Стріт, проминаєш один коледж за другим — Callan School of English, Central School of English, English Time School of English, London City Institute, The London Skills Institute, Охford Сollege Іnternational, Pearson College, Wilson College, Great Chapel College, Eden House College, Oxford House College, Scotts College London... Bсюди пропонується англійська різних ступенів та профілів. Інґредієнти й начинка майже однакові, проте якість задовольнить далеко не всіх закордонних гурманів. Кваліфікованих викладачів із леґітимними сертифікатами багато, але мало кого можна назвати Вчителем. Кожен коледж хвалиться викладачами, англійцями за національністю, адже задля цього ви сюди й прилетіли. Але в цій системі ви покупець, а коледж — установа, що пропонує платні послуги. Методи викладання прості: купуєте книгу, яка відповідає вашому рівневі, приходите в клас, вчитель вишуканою англійською дає інструкції, а ви виконуєте всі вправи почергово. Полиці книгарень переповнені посібниками відомих навчальних установ. Про більшість авторів ви раніше не чули, та всі вони гарантують швидкісне засвоєння мови. Проте навчання — це як готування їжі. Важливий не рецепт, а ваші зусилля. Методика навчання всюди однакова, не конче їхати безпосередньо до Лондона. Нерідко виявляється, що навіть у вашій місцевій школі рівень викладання був набагато кращий. Педагоги англійських коледжів прекрасно володіють комунікативними, інтерактивними методами, та все вже зроблено за них і все вже є в книжках. Був у моєму студентському житті англійський «педагог» з дипломом престижного університету, який цілком стерпно володів кількома мовами. На заняття приходив непідготований, перших десять хвилин розглядав підручники, шукав, чим би нас зайняти, і біг робити ксерокопії вправ. А коли йому робилося нудно, — сам починав читати правильні відповіді. Якщо ми за книгою мали відповідати на запитання вчителя і марно намагалися відповісти калічною мовою з акцентом, підтримки нам не діставалося. Педагог вважав, що набагато краще (і швидше) буде, якщо він сам (собі?) відповість на решту запитань.Якщо після такого вам ще не набридне вчитися в Лондоні, а ви походите з країни, яка не входить до ЄС, доведеться продовжувати візу і коледж просто “купувати”. Звісно, за немалі гроші. Система торгівельних стосунків налагоджена, працює без перебоїв і затримок. Будь-який коледж пропонує не лише мовні курси, а й послуги продовження візи. Вистачить поговорити з відповідними функціонерами, заплатити і — комп'ютер присвоїть вам студентський номер, і ви повільним кроком рушаєте в Home Office, де отримуєте візу. Тепер ви вільна людина (на період чинності візи, звичайно). Відвідувати школу зовсім не обов'язково, хоча офіційною умовою курсу є ваша особиста присутність на щонайменше 80% занять. За розгляд документів на продовження візи вибраний вами навчальний заклад попросить чимало грошей. Звісно ж, без будь-яких гарантій. Закладові начхати на ваші цілі, зусилля, амбіції та бажання вчитися. Процес чимось нагадує оглядини нареченої, де першорядну роль грає не людина, а її посаг.  
Український журнал