Український журнал - 11/2008

Українські політики – найбільша перешкода на шляху до Євро–2012

   Текст: Пьотр Погожельскі, Київ

   Політична ситуація в Україні не дає занадто великих сподівань на прискорення приготувань до Євро–2012. Світлом в кінці тунелю залишаються лише локальна влада та місцевий бізнес.

   Як висловився нещодавно професор Богдан Осадчук, українські політики не бачать далі, ніж на кінчик власного носа. Ані Юлії Тимошенко, ані Віктору Ющенку, ані Віктору Януковичу не до Євро–2012. Проте ставлення до Чемпіонату залежить від того, хто стане президентом, а за це власне йде боротьба, яка, ймовірно, не завершиться до 2010 року.

   Дострокові парламентські вибори, на яких наполягає Віктор Ющенко, і в яких також вбачає шанс отримати владу Віктор Янукович, означають для Євро–2012 втрату щонайменше 4-5 місяців: новий парламент – це нова влада в кожній інституції, яка повинна займатись Чемпіонатом. Якщо голосування не відбудеться і Юлія Тимошенко залишиться прем’єром, можемо очікувати продовження боротьби Віктора Ющенка з головою Кабінету Міністрів.

   Незалежно від того, як розвинеться ситуація, на швидке прийняття законів, які б полегшували інвестування в Євро–2012, нема що розраховувати. Йдеться, наприклад, про приватно-громадське партнерство, що полегшило би будівництво доріг, готелів, або ремонт повітряних терміналів. Їх ухвалення „найближчим часом“ Юлія Тимошенко обіцяла ще у березні. Такі завірення лунали також на початку жовтня з вуст віце-прем’єра Івана Васюника. Наразі кінець місяця і нічого не змінилось. Запізнення з прийняттям цих законів може бути також спробою заблокувати доступ закордонним інвесторам до українського ринку.

   Однак місцевий бізнес почувається дуже добре, і вже вкладає свої засоби в Євро–2012. Ігор Коломойський відкрив стадіон у Дніпропетровську, хоча для організації там матчів Чемпіонату потрібно провести ще невеликі переробки. Саме місто також складає позитивне враження сучасної та доглянутої метрополії. До відкриття свого об’єкту „Donbass Arenа“ готується й Ринат Ахметов. Це відбудеться, ймовірно, навесні, однак вже тепер будівництво вражає.

   Щось зрушилось також у Києві. Завершено демонтаж торгівельного центру „Троїцький“ перед стадіоном „НСК Олімпійський“. На цьому наполягала UEFA, оскільки споруда блокувала евакуаційний вихід з об’єкту. Триває демонтаж самого стадіону і ведуться попередні роботи, мета яких полягає у модернізації арени. Дата початку самого ремонту – 1 грудня. Найгірша ситуація у Львові. „Буде дуже прикро, якщо місто, яке розташоване найближче до Польщі, буде першим, яке вилетить з маршу на Євро“, – нещодавно підкреслив Іван Федоренко, відповідальний за організацію Чемпіонату у Федерації футболу України. У Львові замість готового стадіону або навіть проекту можемо побачити лише намічену ділянку. За словами Івана Федоренка, клопоту може додати також місцевий аеропорт. Львівська влада, знаючи вже про невідворотність його модернізації, віддала мешканцям ділянки, потрібні для його розбудови. В місті тривають суперечки у Міськраді. Взаємні звинувачення напевно не допоможуть в організації Євро– 2012. Про скандали на локальному рівні чути лише з цього міста – немає їх ані у Києві, ані у Донецьку, ані в Дніпропетровську. Усі міста, які клопочуть про організацію Чемпіонату, згідні в одному. Більше грошей повинно залишитись у місцевих бюджетах. Перед лицем постійних скандалів на найвищих щаблях української влади пропозиція здається вірною, оскільки вона може досить швидко відпасти власне з огляду на столичні суперечки. Запис про те, щоб 50 % зібраних податків залишились на місцях, опинився в бюджеті, підготовленому Юлією Тимошенко. Його доля залежить безпосередньо від дій політиків на верхівці влади. І власне вони, що для України не є неочікуваним висновком, можуть стати найбільшою перешкодою на шляху до Євро–2012.