Український журнал - 11/2008

Польське вугілля за українську енергію

(Скачати весь номер: 11/2008 [PDF, 2.6 Mb])

   Текст: Анна Козловська, експерт з питань енергетики, Варшава

 

   Співпраця Польщі та України у вимірі енергетичної безпеки має великі перспективи розвитку. Її потенційний діапазон стосується газового та нафтового сектору, але так само й співпраці у вугільній галузі чи галузі електро- та ядерної енергії. Потреба ведення енергетичного діалогу виникає зі схожих передумов енергетичної безпеки обох країн та подібних викликів для їхніх енергетичних секторів. Як Польща, так і Україна мають невикористані ресурси вугілля, відчувають збільшення потреби в електроенергії і обидві країни міцно залежні від імпорту російського газу, який все дорожчає.

 

   Також збігаються пріоритети Польщі та України у вимірі енергетичної безпеки. Згідно з проектом нової „Енергетичної політики для Польщі до 2030 року“, яку планово повинні прийняти до кінця 2008 року, польські енергетичні цілі відповідають можливостям та викликам українського енергетичного сектору. Схоже, засади документу „Енергетична стратегія України до 2030 року“, прийнятого Кабінетом Міністрів України у 2006 році, узгоджуються з польськими енергетичними інтересами. Українська стратегія концентрується на збільшенні продукції та експортіелектроенергії, реконструкції та розбудові атомних електростанцій (в тому числі на збільшенні видобутку урану та продукції ядерного палива), а також на збільшенні видобутку вугілля. Польська енергетична політика повинна концентруватися на експлуатації польської енергетичної сировини, тобто, вугілля. Пріоритетною метою для Польщі є також отримання додаткової електроенергії через збільшення імпортуенергії та розбудову енергоблоків. В дальшій перспективі Польща також хоче зміцнити свій потенціал ядерною енергією – в документі закладено створення урядового осередку, який мав би опрацювати енергетичну програму ядерної енергетики в Польщі.

 

 

Стратегічний проект „Одеса–Броди“ наразі заморожено

   Беручи до уваги пріоритети польської та української стратегії, співпраця Варшави і Києва в секторах видобутку вугілля, електро- та ядерної енергетики набуває особливого значення, порівняно зі співпрацею у нафтовому та газовому секторах. Зростання цін на нафту та газ, а також обмежена можливість реалізації проектів європейсько-каспійських газових та нафтових коридорів стимулюють польсько-українську вугільну й електроенергетичну співпрацю. Польща та Україна наразі не мають проекту створення спільного газопроводу (український уряд популяризує створення газопроводу „White Stream“, який мав би транспортувати каспійський газ до Європи, але вагається щодо Польщі, оскільки в пропонованій Польщею стратегії виразно враховано будівництво газопроводу з Норвегії та Данії). Своєю чергою стратегічний польсько-український нафтовий проект – створення нафтопроводу „Одеса–Броди“ – наразі заморожений. Відсутність згоди українського уряду Юлії Тимошенко на налагодження поставок нафти трубопроводом „Одеса–Броди“ в євро пейському напрямку стримує подальшу реалізацію цього проекту. (У вересні 2008 року Юлія Тимошенко заявила, що не визнає рішення Ради Національної Безпеки України про запуск трубопроводу в напрямку ЄС, оскільки його реалізація пов’язується з корупційними практиками). Таку позицію Юлії Тимошенко можна розуміти в контексті політичної боротьби з президентом України Віктором Ющенком за бізнес- і політичні впливи. Отже, можна ствердити, що подальший прогрес у польсько-українському нафтовому проекті залежатиме від політичних змін в Україні, які слід очікувати вже невдовзі. Гальмівним чинником польсько-української співпраці у нафто-газовому вимірі є також стан стосунків між Росією та Грузією. Цьогорічний грузинсько-російський конфлікт впливає на сприйняття реальності газових та нафтових проектів за участю України. Українські проекти транспорту газу та каспійської нафти базуються на припущенні, що Грузія відіграє роль ключової транзитної країни.

   Отже, слід сподіватися, що невдовзі польсько-українська енергетична співпраця буде концентруватися насамперед на співпраці у вугільному секторі та електро- й атомній енергії.

 

 

Польський дефіцит електроенергії може компенсувати Україна

   З огляду на прогнозований дефіцит електроенергії, Україна та Польща зацікавлені у збільшенні виробництва електроенергії. У Польщі вже тепер недостача енергії становить близько 1000 мегават у період найвищої продуктивності. Польські  потужності про- дукування електроенергії обмежені. Більшість польських електростанцій побудовані в комуністичний період і вимагають оновлення. Значуща розбудова польських виробничих потужностей в перспективі найближчих років неможлива, створення нових електростанцій в Польщі підкріплене європейськими екологічними стандартами, і також вимагало би величезних фінансових витрат. На додаток, міжнародні проекти зміцнення виробничого потенціалу – такі, як проект  будівництва литовської атомної електростанції „Ignalina II“, серед акціонерів якої має бути Польська Енергетична Група, – стикаються з проблемами.

   Польський дефіцит можна компен- сувати енергією з України, значного експортера енергії до Центральної та Східної Європи. Плани імпорту української енергії однак пов’язані з певними обмеженнями. Незважаючи на великі виробничі потужності i чіткість роботи енергопередавачів між Україною та Польщею експорт української енергії обмежений – Україні бракує сировини. Вирішити проблему могла б реалізація концепції „польське вугілля за українську енергію“, запропонованої в серпні поточного року. В рамках концепції Польща могла б експортувати надлишки вугілля в Украї ну взамін за імпорт електроенергії. Наразі експорт польського вугілля неможливий, Польща не має надлишків видобутку. Відкритим питанням залишається також цінова конкурентність випуску енергії, що спирається на дороге,  як для України, польське вугілля. На додаток, прагнення Києва підвищити ціну на експорт української енергії може призвести до того, що дешева наразі українська енергія буде менш привабливою для Польщі.

   Сферою співпраці може бути також підвищення стандартів безпеки видобутку на Україні за підтримки досвіду Польщі в тому питанні, що пов’язано з інтеграцією в ЄС. Тепер Україна посідає одне з перших місць у світі за кількістю нещасних випадків на виробництві. Співпраця з Польщею дозволить Україні зменшити соціальні кошти, пов’язані з видобутком, а тим самим підвищити ефективність видобутку. Перспективним напрямком співпраці є також обмін технологіями переробки вугілля, що збільшують прибуток від видобутку, наприклад, газифікація вугілля (отримання газу з вугілля). Співпраця у сфері подібних технологій є темою нинішніх польсько-українських розмов на міністерському рівні.

  

 

Пріоритети Польщі і можливі інтереси України

   Пріоритети Польщі перетинаються з інтересами України також у галузі атомної енергії. Так само як Польща, Україна прагне до розбудови українського атомного потенціалу (згідно з українською енергетичною стратегією в Україні повинні побудувати 22 нових реактори). Співпраця з Україною, яка має дослідницькі засоби та кадри в секторі енергетики, цінна для Польщі в контексті планів будівництва томної електростанції. Міністерство економіки Польщі бачить також можливість створення польсько-українського ядерного проекту, який потенційно міг би виникнути ще до запуску атомної електростанції в Ігналіні (до 2015 р.). Польща зацікавлена в розбудові українських атомних електростанцій, таких, як в Рівному та Хмельницькому, з яких можна було б транспортувати енергію до Польщі. Чинниками, які можуть обмежити співпрацю обох країн у руслі імпорту української атомної енергії, можуть бути зростаючий попит на атомну енергію в Україні, а також російські плани потенційного експорту калінінградської атомної енергії.

   Співпраця Польщі та України у вугільній галузі, в електро- та атомній енергетиці може надати нову динаміку польсько-українській енергетичній співпраці. Для України співпраця з Польщею в цих вимірах може на довготермінову перспективу збільшити енергетичне значення та енергетичну безпеку України для ЄС. Що особливо істотно в контексті проблем реалізації європейсько-каспійських проектів транспорту сировини за участі України, а також російських спроб зменшити нинішнє транзитне значення України.