Український журнал - 7/2009

Україна у Каннах. Місія не здійснена

   Текст: Катерина Сліпченко, Канни - Львів

   Із 13 по 24 травня 2009 року відбувся найвизначніший кінофестиваль світу – Каннський. Другий рік поспіль завдяки підтримці компанії „Nemiroff“ та Української кінофундації Україна представлена у Каннах власним павільйоном у Віллаж Інтернасьйональ, де традиційно відбувається і кіноринок.

   Проте якщо минулого року ця подія була досить помітною у барвистому калейдоскопі найрізноманітніших фестивальних презентацій, то цього року біле   шатро на набережній Круазетт, схоже, було створено лише для надто нечисленної кількості учасників фестивалю. Лише три фільми Україна та її павільйон змогли презентувати вибагливій публіці: „Одного разу я прокинусь“ Марини Кондратьєвої, „День переможених“ Валерія Ямбурського та трейлер художнього фільму „Відторгнення“ Володимира Лерта.

   Також відбулися презентація українських дебютів Національної кіностудії

художніх фільмів ім. О. Довженка, презентація МКФ „Молодість“ 2009 року, презентація, присвячена українській анімації. Нагадаємо, що минулого року Україна представила на кіноринку сім ігрових картин.

   Але річ не лише у кількості, але й у якості. Навряд чи привезені у Канни стрічки могли б яскраво засвітитися у такому насиченому кінопросторі, як каннський кіноринок. Якщо врахувати, що саме Каннський кінофестиваль відкрив світові румунське кіно, яке рік від року стає все кращим, а також якщо врахувати здобуту тут Ігорем Стрембіцьким „Золоту пальмову гілку“, то ще прикріше за те, що український павільйон у Каннах, не встигнувши встати на ноги, існує у такий спосіб, ніби його головною метою є реклама горілчаного бренду, а не презентація українського кіно.