Український журнал - 9/2009

Польща має економічний імунітет

   Текст: Петро Андрусечко, Познань

Від початку кризи багато поляків починають та завершують день переглядом економічних новин. Більшість цікавиться курсом валют, адже чимало громадян отримали іпотечний кредит у  швейцарських франках. Зниження вартості злотого вплинуло на суму внесків по позичці. Криза спровокувала й збільшення безробіття. Однак масштаб рецесії у Польщі досі менший ніж у сусідніх країнах. Виявилося, що відсталість деяких секторів польської економіки, які лише частково входять до структури глобальних фінансових зв’язків, у певному сенсі сприяла обмеженню рецесії. Парадоксально, але для більшості поляків криза – явище швидше медійне.

   Як виглядатиме ситуація далі? Однозначної відповіді немає. Польські аналітики розділилися стосовно прогнозів. З одного боку, лунають позитивні сигнали з країн Західної Європи та США, а також наявна позитивна динаміка у самій Польщі.З іншого – песимісти застерігають перед другою хвилею кризи, внаслідок якої відбудеться занепад підприємств, зростання безробіття та решта негативних явищ.

   Польський прем’єр Дональд Туск, як і прем’єр-міністр України, спочатку ігнорував ситуацію, запевняю чи, що криза омине країну. Проте швидко виявилося, що Польща не схожа на острів стабільності у світовому економічному океані. Розпочалися спекуляції з національною валютою, а відтак значне зниження її вартості. Попри непогані економічні показники польський злотий потрапив до одного „кошика“ з російською чи українською валютами. Чимало польських фірм та підприємств скористалися фінансовими інструментами, які масово „підсували“ їм банки, тобто валютними операціями. Не будемо вдаватися у подробиці процесу, але це призвело до величезних втрат, адже польські підприємства укладали угоди на вигідних умовах (високий курс злотого). Після його зниження доводиться віддавати банкам величезні суми.

   Уряд нарешті отямився і почав працювати над антикризовою програмою. Розроблено так званий антикризовий пакет, проте втілення його окремих пунктів триває й досі. Насправді уряду просто повезло, що Польща має один з найвищих економічних імунітетів серед європейських країн. Це, однак, виникає з незавершеності процесу модернізації та глобалізації польської економіки. Ключова роль тут – відсутність залежності від експорту.

Звідки поповнити бюджет?

   За підрахунками Міністерства праці, рівень безробіття у країні зріс до 10,8 % у липні (порівняйте: у червні – 10,7 %). Хоча останніми роками, коли польська економіка ще швидко розвивалася, у аналогічний літній період безробіття значно знижувалося. До того ж, економісти побоюються, що найгірше ще попереду. Цемає фундаментальне значення для польського господарства, оскільки ситуація на ринку праці формує внутрішній попит, а це власне він останніми місяцями гальмує прояви кризи. Не слід однак забувати, що кілька років тому, перед вступом Польщі до Євросоюзу, рівень безробіття перевищував 20 %.

   Проблемою є зростання дефіциту бюджету. Президент Лех Качинський підписав внесення змін до бюджету. Попри максимальну ощадливість з боку уряду, у документі передбачено зростання дефіциту бюджету з 18,18 млрд. злотих до 27,18 млрд. злотих. Цьогорічні вливання до бюджету повинні бути нижчими на 30,1 млрд. злотих від запланованих і можуть скласти 272,9 млрд. Усе це означає, що й надалі різко зменшуватимуться видатки або збільшуватимуться податки.

   За попередні роки Польща впевнено стала лідером у закордонних інвестиціях. Надходження від приватизації становили значну частину бюджету. Як подало у серпні Міністерство економіки, наплив безпосередніх закордонних вливань упершому півріччі становив 14 % від минулого року.

   Сьогодні уряд прагне приватизувати фірми, власником яких є держава. Однак це нелегко під час кризи. Першим прикладом є спроба продажу верфей у Гдині та Щецині. Попри перенесення терміну виплати суми у розмірі 381 млн. злотих на 17 серпня, гроші на рахунок не надійшли. Громадськості навіть не відомо, хто саме інвестор. Міністр фінансів Александр Град говорив, щоправда, про катарський інвестиційний банк Qinvest. Однак сам банк ще на початку літа поінформував, що є лише радником в операції продажу. Аура таємничості породила теорії заколоту. „Газета Виборча“ (Gazeta Wyborcza) опублікувала матеріал, в якому автор доводить, що продаж саме катарському інвестору може бути пов’язаний з підписанням угоди у справі купівлі катарського газу (за відносно високу ціну). Тим часом верф так і не продали, але уряд доповів, що наступний інвестор з Катару може перейняти зобов’язання від попередника. Цим разом йдеться про інвестиційний банк, який належить правлячій родині. Євросоюз дав час до кінця серпня. Якщо продаж не відбудеться, треба буде оголосити банкрутство верфі і розпочати відповідні процедури. Працівники заводу обурені, а профспілки прагнуть не лише відставки міністра Града (Туск обіцяв, що це відбудеться в разі непродажу), але й самого прем’єра. Другий приклад приватизації – концерн KGHM Polska Miedż S.A. Світова кон’юнктура на мідь принесла заводу величезні прибутки. Підприємство працевлаштувало 18 тисяч людей, а середня зарплата – одна з найвищих на заводах Польщі. Уряд пообіцяв продати 10 % з 42 % державних акцій. Це викликало рішучі протести профспілкових організацій. Кількагодинний страйк KGHM обійшовся концерну у близько 30 млн. злотих. Треба додати, що на підприємстві діє 15 профспілкових організацій, 42 діячі яких працюють на ставку, будучи на утриманні закладу. Їхня середня зарплата – 14 тисяч 810 злотих. Рекордсмен – віце-голова найбільшої профспілки – минулого року отримав 249 тисяч злотих (!). Отже, профспілки вимагають від уряду або відмовитися від продажу, або прийняти захисний пакет (серед вимог – десятирічна гарантія працевлаштування). Історія з KGHM викрила глибину проблеми, якою є функціонування профспілок у державних концернах. Без сумніву, криза вимагатиме вирішення питання. Однак воно не таке просте: попередні урядові команди не бажали ризикувати, оскільки страйки та протести під Сеймом негативно відбивалися на їх рейтингах. Внаслідок цього профспілки стали керувати на державних підприємствах, але розплачуються за це решта платників податків. Чи вистачить рішучості теперішньому уряду змінити ситуацію? Побачимо.

Банки, кредити, житло

   Як і всюди, криза вдарила по позичальниках. Поляки особливо охоче брали гроші у швейцарських франках, а банки охоче надавали у цій валюті іпотечні кредити, навіть до рівня 110 % вартості житла. Мильна кулька луснула, коли злотий почав падати. У багатьох випадках зростання банківських внесків виявилося дуже болісним. Однак цікаво, що згідно з проведеними дослідженнями, переважна більшість поляків свої зобов’язання сплачує, вважаючи іпотечні кредити у своєму портфелі пасивів найважливішими. Отже, позики легко видавалися без належних забезпечень. Прагнучи отримати відшкодування, банки відігравалися на решті клієнтів, часто підвищуючи процентну ставку. В окремих випадках це викликало не лише поодинокі протести, але й цілі рухи суспільного спротиву. Можна сказати, що криза змобілізувала платників кредиту, які відчули себе обманутими власними банками. Йдеться, насамперед, про дві установи: Mbank (має також відділення у Чехії) та Millenium. До 26 червня 2006 року вони підписали з кількома десятками тисяч клієнтів угоди, в яких зазначалося, що процентна ставка формуватиметься правлінням банків в залежності від ставки LIBOR. Ніби все гаразд, проте коли LIBOR зростав, проценти також швидко піднімалися. Але коли LIBOR значно впав, проценти залишилися на старому рівні. Поки курс франка був низьким (рекорд влітку минулого року), клієнтів це влаштовувало, але пізніше по багатьом це вдарило. Ображені громадяни започаткували ініціативи протесту проти подібних банківських практик. Акції „Надуті в Mbank’у“ та „Стоп Mbank“ мають також інтернет-форуми. Ініціатори спочатку викликали відповідне зацікавлення серед ЗМІ. Більш активні та рішучі взялися за гостріші форми протесту: петиції до банків та контрольних інституцій, а також інвестиції у бігборди. На позичених автівках розмістили написи з доступними поясненнями про обман. Така мобілізація призвела до того, що справою „несправедливих“ умов зайнявся Суд охорони конкуренції та споживача. Наразі невідомо, яким буде рішення.

   У кожному разі, практично всі банки обмежили кредитні акції. Як наслідок – застій у будівництві. Однак зниження цін на нерухомість був менш значним ніж, наприклад, в Україні. Більше того, експерти вважають, що більших спадів вже не повинно бути.

Євро–2012: криза не заважає

   Криза у Польщі – це також питання про стан підготовки до Євро–2012. На відміну від України – ситуація не найгірша. Міністр спорту та відпочинку Мірослав Джевєцкій минулого місяця запевнив, що інвестиції на Чемпіонат підтримані фінансовими гарантіями і не забракне ані злотого, призначеного для Чемпіонату в Польщі. Звичайно, є проблеми з термінами. Наприклад, точно вже відомо, що деяких інвестицій вчасно завершити не вдасться. Зокрема, частини комунікаційних сполучень та вокзалів, які жахають приїжджих виглядом та інфраструктурою. Однак домінує якщо не оптимізм, то принаймні спокій. Зрештою, це підтверджують чергові візити чиновників УЄФА, які задоволені приготуваннями.

   Звичайно, Польща, на відміну від України, має чималу фінансову підтримку. Це мільярди євро, призначені Євросоюзом на проекти розбудови інфраструктури. Мало того, криза, здається, приносить певні позитиви. Через непогану конкуренцію на світових будівельних ринках та здешевлення будівельних матеріалів вартість будівництва автострад значно знизилася. Наприклад, вартість будівництва 91 км відрізку автостради А2, яка поєднує Лодзь з Варшавою, може бути нижчою аж на 2,7 млрд. злотих. До того ж, є шанс, що всупереч попереднім песимістичним прогнозам її можуть здати в експлуатацію до футбольних змагань. Виявляється, що Польща (з огляду на кількість інвестицій) перетворилася на будівельний центр Європи, який притягує виконавців з усього світу.

Стабілізація, вихід або друга хвиля?

   У серпні поточного року Головне статуправління опублікувало рапорти щодо промислової продукції. Так, у липні порівняно з попереднім місяцем наступило зростання на 2,4 %. Натомість у річному вимірі відбувся спад на 4,6 %. Це означає поглиблення тенденції спаду. Тим не менш, економічні показники під час кризи– одні з найкращих у Європі, адже відзначене мінімальне зростання. За оцінками, внутрішній валовий продукт у 2009 році може перевищити 1%, хоча більш помірковані кажуть про зростання на рівні 0,3–0,5 %.

   Добрим сигналом для польських експортерів, а значить для всієї економіки, є дані про пожвавлення серед найбільших економік Європи. Але якщо спочатку відносно невелика участь експорту у ВВП врятувала Польщу від кризи, тепер це може стати перешкодою для швидкого виходу з рецесії. З іншого боку, оптимісти стверджують, що після кризи збільшиться участь польського експорту на закордонних ринках.

   Стабілізується й польський злотий. Зростання відмічені на біржі: так, аналітики з Morgan Stanley збільшили рекомендації акцій на Польській біржі цінних паперів(GPW). Липень був третім місяцем покращення кон’юнктури у банківському секторі. Збільшується кредитування малих та середніх підприємств. Поволі підвищується також рівень кредитування житла. Зокрема, у липні надали 16,5 тисяч іпотечних кредитів. Проте внаслідок високого рівня кредитного ризику банки відкидають чимало заяв. Цікаво також, що до цього часу лише одна особа скористалася одним з елементів антикризового пакету – державною допомогою на сплату кредиту у випадку втрати праці через кризу. Допомога призначається на рік і становить 1200 злотих щомісяця.

   А про те, що настрої поляків не такі вже й погані, свідчить також рейтинг уряду, який не зменшується згідно з останніми опитуваннями, партія Туска користується 51 % підтримки. В опублікованій „Financial Times“ економічній карті погоди на серпень, сонце світить в Європі лише над двома країнами – Польщею та Словаччиною. Залишається сподіватися, що прогнози окремих експертів відносно другої хвилі кризи не здійсняться. Однак, незважаючи на очікування щодо поліпшення кон’юнктури, перед країною стоїть цілий ряд проблем, пов’язаних насамперед з потребою переходу на євро. Польща буде змушена у наступні роки боротися з високим бюджетним дефіцитом. Це вимагатиме реформ у секторі публічних фінансів, податковій системі, змін на ринку праці тощо. Але для цього потрібна відвага з боку влади.