Український журнал - 9/2009
Нікому довіряти
(Скачати весь номер: 9/2009 [PDF, 3 Mb])Текст: Богдан Копчак, Прага
Майже щодня знаходжу у своїй електронній поштовій скриньці чудові пропозиції від словацької низькобюджетної (лоу-кост) авіакомпанії SkyEurope: купи на осінь чи зиму один квиток і другий отримаєш задарма, тільки ж дивись, розпродаж триває лише три дні… Потім розпродаж раптово іще продовжують, щоб через кілька днів прийти з новою „супер“-пропозицією – квиток у різні точки Європи за 19 євро…
Згадувана компанія працює на ринку авіаперевезень вже п’ять років. Із західним капіталом і західним менеджментом вона свій бізнес розкрутила непогано – починала з малими турбогвинтовими літаками, щоб згодом перейти повністю на „Боїнги“ і побудувати три свої бази – у Братиславі, Відні і Празі. Але сьогодні компанія стоїть над прірвою банкрутства і чекає на диво, яким би міг стати потужній інвестор. Один літак SkyEurope стоїть арештований у Парижі, де компанія заборгувала за такси і збори, у Відні відмовились від обслуговування літаків компанії – теж через борги. Банки відмовляються давати нові кредити і компанія намагається отримати готівку за рахунок нових „супер“-пропозицій на дешеві квитки. Але у випадку банкрутства пасажирам залишаться квитки лише на згадку, своїх грошей вони вже ніколи не побачать.
Скажете: ще одна жертва кризи! Але все не так. Криза пішла цьому авіаперевізнику не на руку, але компанія не була в прибутку і до кризи. Деякі експерти стверджують, що в SkyEurope були „завеликі очі“ та погані підрахунки бізнес-планів.
Приклад номер два
Чеські авіалінії – ČSA. Ще п’ять-шість років тому – горда і перспективна державна компанія. Потім кілька невдалих менеджерських рішень, погані прогнози розвитку ринку і два роки вагань з реструктуризацією, закриванням нерентабельних рейсів і звільненням зайвих працівників. Замість того, щоб суворо економити, ČSA шукали додаткового прибутку – продавали майно і сервісні фірми, карго, катерінг. Навесні уряд Чехії вирішив провести приватизацію компанії і очікував, що за продаж 91,5 відсотків акцій держава отримає від 117 до 196 млн. євро. Найнадійнішим претендентом вважали компанію Air France – KLM, однак вона сама не в найкращій кондиції і 19 серпня зі змагання вийшла. „Навіщо кульгавому купляти кульгавого?“, – прокоментував рішення французів передовий чеський економічний публіцист Мірек Мотейлек і нагадав, що ČSA лише за перші три місяці цього року зазнала збитків майже на 51 млн. євро, а оприлюднення даних за квітень-червень, мабуть теж невтішних, повторно відклали. Деякі аналітики вважають, що державну авіакомпанію тепер слід продати хоч за безцінь, аніж в неї державі вкладати нові ресурси як у чорну діру.
Приклад номер три
Те, що з автомобільним ринком в Україні не все гаразд, давно не є таємницею. Невигідні кредити на машини, непрозорі відносини на ринку, мито на ввезення нових авто. І до того ж іще криза та падіння продажу нових автомашин у чотири рази. Не лише в Європі, але і у США чи Японії виробники нарікають. Тому і не здивувало повідомлення Škoda Auto про те, що призупинено випуск автомобілів на її закарпатському заводі в Соломоново. Продаж стагнує, чи навіть падає і в самій Чехії, але виробництво дешевих базових комплектацій, зокрема моделі Fabia йде наповні оберти! Пояснення в програмі утилізації, зокрема в Німеччині, де держава за те, що власники здають авто старші десяти років на металобрухт, виплачує їм по 2500 євро, але лише за умови купівлі ними нового автомобіля. Такого роду державою оплачувані стимули порадували водіїв також в Австрії, Словаччині, на Кіпрі, у Великобританії, в Італії, Румунії, Сербії, Португалії, Іспанії та США. З січня 2010-го програма утилізації старих машин має розпочатись і в Росії, щоправда, спочатку лише у Москві і декількох великих містах. Обіцяють виплачувати за кожну утилізовану стару машину 50000 рублів.
Економісти в Європі вже місяцями відстоюють протилежні погляди: на думку одних – програма утилізації є чудовим стимулом для машинобудівної промисловості, на думку інших – це завелике фінансове навантаження на плечі держави, з недовго тривалим позитивним ефектом. Однак програма утилізації відкрила для дилерів і автосалонів нові можливості дурити „економний народ“. В Німеччині провели порівняння і з’ясували, що німецькі дистрибутори і автосалони продають якусь-там марку маленької автомашини, навіть з урахуванням грошей за утилізацію, дорожче ніж таке саме авто можна купити в деяких країнах ЄС, де програму утилізації не вводили.
Приклад номер чотири
Центральний банк Чехії знизив свою головну ставку на 1,25 відсотка. Так дешево комерційні банки в центробанку ще ніколи не могли позичати грошей. Але банки з позиками не поспішають, як не поспішають і з тим, щоб відповідно знизити ставку кредитів для своїх клієнтів. Банки ховаються за магічну формулу: „за дверима криза“. Але щорічні звіти найбільших чеських банків, які всі в руках великих західних банків, показують, що найбільші прибутки приносять чеським банкам не відсотки з кредитів, а „копійки“ за різні послуги і операції. Один з банків додумався навіть до того, що вимагав з клієнта і оплату за те, що той вкладав на свій рахунок надмірну суму грошей. Один економічний тижневик підрахував, що оплата за банківські послуги у пересічного клієнта і стандартного банківського рахунку набагато вища ніж сума, яку йому приносять річні відсотки. А шальки вагів перехиляються на бік власника рахунку тільки тоді, коли в нього на рахунку в кронах еквівалент не менше 10 тисяч євро.
Криза довіри
А таких і подібних прикладів можна підшукати безліч. То, може, краще ніж про фінансову кризу економіки говорити про кризу довіри чи кризу стереотипів? Люди не довіряють своїм працедавцям, працедавцям не довіряють їхні партнери, банки не довіряють нікому і нічому, лише власній „тихій політиці“ завищених тарифів на
послуги. Росте недовіра і між людьми. А політики? Їм вже довіряють лише одиниці. Спочатку політики на сигнали економічного спаду закривали очі, а тепер розповідають народу, що вони чудово знають, як подолати кризу. Лиш би їх залишити при владі.
