УЖ
Українська Čeština
Polska English
LVIV - Open to the World

Український журнал - 10/2009

„Тризуб“ ім. Ю. Штроопа

(Скачати весь номер: 10/2009 [PDF, 2.7 Mb])

   Текст: Олександр Бойченко, Чернівці

 

   Для початку – зізнання, якого за інших обставин культурна людина робити б не мала. Але на які лише жертви не підеш заради того, щоб тебе правильно зрозуміли. Отже: у глибині душі я є гомофобом. Саме у глибині, бо, наскільки пригадую, на поверхні, себто на людях, я собі свідомих гомофобських фраз і вчинків не дозволяю.

 

   Однак якби, скажімо, десь у громадській лазні хтось знаний як гомосексуаліст присів би біля мене в оголеному вигляді, то моє тіло відсахнулося б від нього на якусь частку секунди раніше, ніж мій мозок устиг би пояснити собі, що відбувається. Мені просто неприємно – і це від мене не залежить: так само, як від гомосексуаліста не залежить його гомосексуальний потяг. І власне тому я вважаю, що не можна засуджувати ні гомосексуалістів, ні таких гомофобів, як я – звісно, до тих пір, поки жодна зі сторін не вдасться до насильницьких дій. Застосування ж насильства взагалі переводить розмову в іншу площину, яка до сексуальної ідентичності жодного стосунку не має: жертві насильства у принципі все одно, виявиться її нападник гомосексуалістом чи гетеросексуалом, нацистом чи комуністом.

   10-13 вересня у Львові відбувся традиційний – уже 16-й – Форум книговидавців. Програма, як завжди, була не просто насиченою, а перенасиченою: понад 600 видавництв пропонували свої новинки, понад 150 авторів із різних країн взяли участь у презентаціях, творчих зустрічах і дискусіях, загальна кількість яких сягнула майже півтисячі. Одне слово, журналістам було про що писати і на кого полювати – від Юстейна Гордера до Адама Міхніка, від Андрєя Бітова до Ольги Токарчук…

   Правду кажучи, не знаю, про що мріють світової слави письменники і публіцисти, приймаючи запрошення на подібні заходи, але якщо хтось із них сподівався стати у Львові головним „ньюзмейкером“, то йому це не вдалося. Бо – судячи з кількості відгуків у пресі й Інтернеті – головною подією цьогорічного львівського Форуму стала спроба презентувати видану „Критикою“ невеличку за обсягом антологію сучасної лесбі-гей-бі літератури „120 сторінок Содому“ (упорядники – Ірина Шувалова, Альбіна Позднякова, Олесь Барліг). Або точніше – спроба зірвати цю презентацію членами (звучить як ніколи доречно) ВО „Тризуб“ ім. С. Бандери. Звичайно, можна було б не звертати на цей інцидент уваги або ж віджартуватися, мовляв, з погляду наслідків акція „Тризубу“ виглядає мовби спланованою в редакції „Критики“. Бо якби не кілька парамілітарно підстрижених неандертальців з помідорами і майонезом у верхніх кінцівках, то хто б серед тисяч книжок узагалі звернув увагу на ту „квір-антологію“? А так навіть я звернув. І навіть купив. І навіть прочитав. Без особливих емоцій: є кращі твори, є гірші, є майже шедеври і майже графоманія, одні зворушують, інші відштовхують – як воно і буває практично з кожною антологією.

   Напевно, я чимось таким би й обмежився, якби вся проблема зводилася лише до одної окремо виданої антології та одного окремо зідіотілого “Тризубу”. Але вона до них не зводиться. Бо насправді тут йдеться про нову фазу старої війни за українські голови, і від її результату залежить відповідь на питання: де ми всі, громадяни України, опинимося у недалекому майбутньому? Навряд чи “Тризуб” має чим зрозуміти те, що я далі скажу, але перспектива є такою: якщо пропаговані “Тризубом” ідеї знайдуть відчутну підтримку в суспільстві, то за кілька років нашою столицею знову стане Москва.

   Парадокс? Аж ніяк. Ми провалили всі можливі й неможливі економічні реформи, ми загрузли по вуха в корупції і правовому хаосі, але ми ще маємо свободу слова і бодай формально сповідуємо західні ліберальні цінності, завдяки чому Європа не наважується остаточно зачинити свої двері перед нашим носом. Якщо ж відверто нацистстька ідеологія “Тризубу” набуде в Укрaїні популярності, то Європа це зробить – і залишить нас сам на сам із Росією. Цікаво, як тоді поведуться браві хлопці ім. С. Бандери? Закидають російський військово-морський флот помідорами з майонезом?

    Ага, якби в когось раптом виникли сумніви щодо ідеології. З приводу геройської акції своїх підлеглих на львівському Форумі керівництво “Тризубу” поширило відповдіну заяву. Наводити її цілком не буду, бо можу зблювати. Ось лише деякі цитати з неї: “Режим внутрішньої окупації української нації, прислуговуючи глобалістичному демолібералізму, сприяє поширенню у державі Україна різноманітних сатанинських збочень. Пропаганда содомії, розбещення молодого покоління нашого народу, популяризація так званої „гендерної рівності“ та фемінізму – це ті засоби, якими чужинці намагаються розкладати та нівелювати традиційні християнські цінності, що у всі часи були опертям української нації у її боротьбі з внутрішніми та зовнішніми ворогами. Ця боротьба диявола з Христовою правдою сьогодні активізувалася по всій Україні. Підконтрольні олігархам неукраїнського походження засоби масової інформації несуть содомітську заразу в маси українського люду; постмодерністська псевдолітература зі сторінок книг, журналів, газет агітує українців ставати педерастами та лесбіянками… ВО „Тризуб“ ім. С. Бандери вважає дії свого членства цілком виправданими та адекватними до ситуації. Організація бере на себе всю відповідальність за проведені національно-захисні акції та запевняє український народ, що й надалі буде безкомпромісно стояти на сторожі його християнських та національних інтересів. „Тризуб“ виступає за: ліквідацію содомітських злочинних угрупувань на теренах України; повну заборону будь-якої пропаганди статевих збочень; введення кримінальної відповідальностіза содомію; примусову хімічну стерилізацію содомітів“.

   А ось уривок із також презентованої на Форумі книги Казімєжа Мочарського “Бесіди з катом” (тут автор змальовує “духовний портрет” группенфюрера СС Юрґена Штроопа, який зокрема керував навесні 1943 року знищенням варшавського ґетто): “Цей банальний нацист знав, де шукати ворогів, вороги – це чужаки: крім євреїв, це соціалісти, комуністи, масони, ліберали, єзуїти і „заполітизоване духовенство“, але також і гомосексуалісти, капіталісти і плутократи, врешті „групи баламутів“, індивідуалістів і дурнів, які не розуміють, що вірність ідеї, концентрація влади, одноосібне керівництво і стовідсотковий послух є підставами національного буття. Лібералізм завжди веде до анархії, тоді як втіленням концентрованого керівництва є Адольф Гітлер“.

   Хто собі як, а спеціаліст із порівняльного літературознавства бачить лише одну стилістичну різницю між Штроопом і „Тризубом“: під час Другої світової війни Штрооп затято рятував Німеччину від згаданих ворогів, за що його врешті-решт і повісили. Натомість „Тризуб“ ім. С. Бандери рятувати Україну щойно починає.

Український журнал