Український журнал - 10/2009

Форма як зміст у прозі Костецького

   Текст: Марко Роберт Стех, Торогто

   Новела „Тобі належить цілий світ“ Ігоря Костецького, витонченого майстра драми, прози і есею, для якого форма літературного твору, за визначенням, становила його основний зміст, – це, з одного боку, міні-версія психологічного Bildungsroman-у, з біографічною фабулою, драматизм якої базований не на зовнішніх конфліктах, а на психічній еволюції. Це міні-роман із міні-прологом, що начеркує „передісторію“ героя („невинний“ у своїй самообмеженості світ веймарського бюргера 1930-х рр., майстерно описаний одним-єдиним реченням), з дією, де замість закрутів сюжету – філософські дилеми, і епілогом, що відображує докорінну душевну трансформацію.

   З другого боку, новела побудована на схемі середньовічної містерії, із трьома діями (розділеними двома ударами по голові, що міняють обставини й психіку героя), які символічно віддзеркалюють різдво, страсті і воскресіння Христа, адже ж і еволюція німецького солдата в борця за мир є своєрідним imitatio Christi.  Невипадкова його „невинність“ у „різдвяній“ частині містерії, „райський“ стан несвідомості, з якого „пробуджує“ травма на полі бою. Це пробудження у світі страстей, та й у міфічній реальності людей-велетнів, готових віддати життя за ідеали, про які й не снилося бюргерові в його дрібничковому буденному існуванні, дійсності, в якій він приймає христоподібну постать „ідіота“ (як Мишкін у Достоєвського) і мусить страждати, втратити найдорожчу людину, потрапити в пекло концентраційного табору.

   Другий удар в голову – знов „пробудження“, яке тим разом повертає до реальності бюргерського світу, та вже у не захищеному ілюзією стані. І знов структура новели, її фізична топографія виявляє „зміст“ дії, бо на відміну від традиційної містерії, де третя частина, „Воскресіння“, часто коротка і підсумкова, у новелі ця дія найдовша і цілісно окреслена, оскільки торкається основного питання творчості Костецького: концепції вольового формування особистості та долі всупереч тискові оточення. Намагання героя пригадати суть свого життя – не бюргерського, а життя „людини з легенди“ – і діяти за його принципами, штовхає його до мандрівки по світі заради втілення в життя ідеї його українських побратимів: „обніміте, брати мої, найменшого брата“.

   Ця ідея – один з двох „музичних“ мотивів, чиє поліфонічне суперництво з другим („тобі належить цілий світ, німче“) визначає суть новели. Спершу ці музичні теми контрапунктні, конфліктні: тема загарбника, насилля, війни і тема боротьби за мир, любові. Але в протистоянні-боротьбі тема миру поволі трансформує тему насилля, досягаючи парадоксальної гармонії й стаючи усвідомленням, що світ належить не загарбникові, а тому, хто відчуває себе його органічною часткою. Втім, як завжди в Костецького, така ідеологічна „розв’язка“ залишається неоднозначною. Бо чи маємо справу з автентичним прозрінням? Чи з мареннями напівбожевільної людини, яка повірила у свої грандіозні ілюзії?