УЖ
Українська Čeština
Polska English
LVIV - Open to the World

Український журнал - 11/2009

Шевченкові зась до польської вулиці, бо... бандерівець

(Скачати весь номер: 11/2009 [PDF, 2.4 Mb])

   Текст: Іван Зеник, Варшава

  

   У Польщі з’явилася перша вулиця Жертв ОУН–УПА. В останні дні вересня таке рішення прийняла міська рада Лігниці. Уже понад півроку в цьому місті, що на південному заході Польщі, не вщухають польсько-українські пристрасті навколо перейменування вулиць. Навесні міські депутати проголосували за надання імені Тараса Шевченка вулиці, на якій знаходиться український ліцей. Річ у тім, що Лігниця та її ближчі й дальші околиці – один із осередків національно-культурного життя українців, виселених на понімецькі землі в рамках акції „Вісла“.

   Зі сходу походить й значна частина польського населення цього регіону, це вихідці з західноукраїнських земель, т.зв. кресов’яни. Саме „кресові“ організації зчинили галас з приводу перейменування вулиці іменем Шевченка, на якій знаходиться ліцей, між іншим, також ім. Шевченка. Мовляв, таке перейменування безпідставне, адже поет своєю творчістю сіяв ненависть до поляків. Лідери кресов’ян твердили, що ідеї Шевченка, який закликав „убивати поляків“, використовувала УПА, котра „під час війни мордувала поляків на кресах“. Організатори заяв та протестних акцій запропонували українцям назвати вулицю іменем Івана Франка. Коли ж українська спільнота не погодилася, фантазія „Товариства приятелів Дрогобицької землі“ розбурхалася ще більше. Вони звернулись до міськради з пропозицією назвати вулицю, де розміщена українська школа, іменем... „жертв УПА“. Глузду, аби не вв’язуватись у провокативну ініціативу, лігницьким депутатам вистачило, та не обійшлося й без широкого жесту в бік кресов’ян. За перейменування частини вулиці Понтновської на „Алею жертв геноциду ОУН–УПА“ проголосував химерний ситуативний союз з представників пропрезидентської правиці (Право і справедливість) та депутатів із посткомуністичного Союзу Лівих Демократів. Голосували проти або ж не брали участі в голосуванні представники правоцентриської Громадянської Платформи (проурядова партія).

   Чи можна ситуацію в Лігниці потрактувати як щось виняткове? Навряд. І не тільки тому, що останнім часом емоції навколо польсько-українського минулого регулярно підживлюються мартирологічними заходами кресов’ян – черговими відзначеннями, встановленнями пам’ятників та пам’ятних таблиць. Складається враження, що антиупівська карта стає дедалі важливішою в популістичній грі за електорат, уражений нелікованими комплексами. Яскрава ілюстрація – міркування правого політика молодшої генерації, депутата Європейського парламенту Анджея Запаловського. Оцінюючи вересневе перейменування вулиці у Лігниці, він  опублікував на своїй інтернет-сторінці зокрема таку думку: „У Польщі й справді щось починає мінятися. Шкода лише, що це не відбувається на Підкарпатті чи на Люблінщині. Та все одно треба радіти. Сподіваюся, що це тільки початок увічнення жертв геноциду, здійсненого українськими націоналістами“.   

Український журнал