Український журнал - 11/2009

Тут є „Arttu“

(Скачати весь номер: 11/2009 [PDF, 2.4 Mb])

   Текст: Анна Коженьовська-Бігун,

   Варшава

 

  

   Варшавська Прага – район, який ще кілька років тому був „Б“ частиною міста з непривабливим люмпен-пролетарським обличчям, дедалі більше стає Меккою митців. Саме тут шукають житла оффові театри, художники влаштовують свої

майстерні і відкриваються нові галереї. Рік тому на Празі розпочала свою діяльність також галерея „Arttu“ – перша у Польщі, яка спрямована на популяризацію українського мистецтва і польсько-український культурний обмін.

 

   „Я відкрив ,Arttu‘, бо завжди хотів мати галерею, – каже Павел Коженєвський, її власник. – Вона польсько-українська, бо я маю в Україні сім’ю і просто зацікавився українським мистецтвом, українським живописом“. Однак головна ідея „Arttu“ полягає не в тому, аби просто показувати твори більш чи менш відомих українських художників, але щоб конфронтувати їх з польськими митцями, а далі – з європейськими. Хоча різні країни і різні художні традиції народжують різні напрямки і школи, та раптом виявляється, що вони починають пронизувати і чудово доповнювати одна одну.

 

 

Варшава – Київ

   Перша така конфронтація мала місце вже під час вернісажу, який ініціював діяльність галереї. Тоді Павел Коженєвський створив колективну виставку знаного польського художника Здіслава Майровського-Мейро і двох українських: Олександра Добродія та Геннадія Тищенка. Три значущі прізвища, три художні школи і три зовсім різні темпераменти. Картини Майра – це абстрактні, дуже експресивні кольорові композиції. Добродій вводив глядача в казково-пастельний світ, повний фантазійних створінь і персонажів. Тищенко презентував серію натюрморту, інспірованого школою голландських майстрів, але одночасно дуже сучасного за способом вираження. Після певного часу до цієї експозиції долучено декілька цілком унікальних графік львівського митця Ярослава Крамара. Це були твори, виконані техніками аквафорте, олівець, суха голка, які дуже рідко можна зустріти на сучасному ринку мистецтва, оскільки вони вимагають великої точності й ще більшого терпіння.

   Наприкінці минулого року „Arttu“ взяла участь у мистецькому ярмарку „Art Kyіv“. І хоча це була не найважливіша мистецька подія в Україні, однак для молодої польської галереї вона мала велике значення. „Я хотів виставити наші картини, – каже Коженєвський, – бо розумів, що саме там треба показуватися і здобувати той ринок“. Зрештою, в останній день фестивалю з’явився клієнт, який купив сім праць Г. Тищенка. Київ полюбив також польських художників. Коженєвському вдалося продати там вісім праць Мейро і вже має замовлення на наступні.

   Відтак були чергові виставки українців у Варшаві. Влітку було організовано дуже коротку, але важливу експозицію з нагоди Дня Конституції України під назвою „Україна мальована“. Вона зібрала чотири важливі постаті. Крім знаних уже варшав’янам Олександра Добродія й Геннадія Тищенка, там були картини Марії Тертичної та Оксани Войцеховської. На початку вересня відбувся вернісаж українських митців, який став частиною масштабніших заходів. У ратуші варшавського району Прага–Північ народилася ідея польсько-української співпраці на рівні не столиць, а саме їхніх районів. Проект називається „Мистецтво нас єднає“. У „Arttu“ презентовано семеро митців. Отже, були такі відомі, як Анатолій Марченко чи Микола Євтушенко, але були також молоді художники, для яких варшавська виставка відкрила вікно у світ. Між картинами виставлено кераміку Геннадія Фісуна зі Східної України, інспіровану до-індустріальним українським мистецтвом. Він знаний також зі своїх успішних спроб відтворення скіфського орнаменту.

   Незабаром відбудеться візит у відповідь в Києві, тобто розгорнуться виставки польського сучасного живопису, який репрезентуватимуть Яцек Буковський та п’ять художників, свого часу пов’язаних з його майстерню. 

 

 

Дорога до Європи

   Однак захоплення Україною не обмежує поля діяльності „Arttu“ лише двома країнами. Павлу Коженєвському вдалося нав’язати співпрацю з французьким художником Аланом П’єром Персіко (Alain Pierre Persico), власником галереї й ательє, розташованих у самому центрі Парижа. Там же організовано виставку праць Майровського-Мейро, а в „Arttu“ виставлялися абстракції Персіко. У липні цього року відбулася виставка картин з „Arttu“ у Ворсведе, неподалік Бремена – престижному місці, де знаходиться безліч галерей і яке дуже відоме в мистецькому середовищі Європи. Сталося це зовсім випадково. Просто один з київських митців попросив Павла Коженєвського допомогти перевезти картини до Німеччини. Коженєвський допоміг і побачив, що цього художника зустріли з великою пошаною, що він там дуже популярний. На знак подяки за подаровану місцевому замку картину на подвір’ї цього замку організували великий фуршет з джазовим оркестром. „Я почав дзвонити знайомим і кричати: так, це діється насправді!“ – згадує Коженєвський. Таким чином у житті галереї „Arttu“ з’явився один із найзнаменитіших сучасних українських художників Анатолій Марченко, а в житті Анатолія Марченка – галерея „Arttu“. Практичний вимір цього збігу обставин став відчутним дуже скоро. Коженєвському запропонували підготувати експозицію у „Kunstcentrum in Alte Molkerai“ – галереї, яка знаходиться у будинку старого молочного заводу, на тисячі квадратних метрів, на різних рівнях. Упродовж місяця треба було зібрати сто картин і цих сто (якщо бути точним, то сто одна) картин польських і українських художників висіли там шість тижнів. Виставка мала великий розголос. У рецензіях говорилося, що це одна з найцікавіших виставок у тому місті за останні роки. Після неї Павел Коженєвський отримав пропозицію організувати ще дві наступні.

 

 

Мистецтво як бізнес

   В „Arttu“ завжди з’являються нові ідеї. Зараз галерея працює над польсько-українським конкурсом, присвяченим Євро–2012, „Дві країни – одна команда“. Це не проста справа, оскільки до цього проекту слід включити Польське об’єднання футболу (Polski Związek Piłki Nożnej), тобто досить бюрократичну інституцію. Але є надія, що через два роки відбудеться цікавий конкурс з не менш цікавими нагородами та перспективою здобуття клієнтів на картини як польських, так і українських художників.

   Arttu є також членом організації „Warsaw Destination Alliance“, яка об’єднує передусім найбільш престижні варшавські готелі і діє з метою рекламувати Варшавуяк мету подорожі. Галерея бере участь у акціях „Ніч музеїв“ і „Нічна зона мистецтва“, тобто заходах, які мають заохочувати варшав’ян відвідувати цікаві й амбітні місця навіть серед ночі. Зрештою, тут підхід до мистецтва значно відрізняється від того, до чого традиційно звикли любителі. Декілька місяців тому підготували „модель зростання ринку живопису“. Вона повинна була переконати людей, що твори мистецтва варто купувати не лише (хоча перш за все) з естетичних міркувань, але й також тому, що вони можуть бути добрим розміщенням капіталу. Це увінчалося успіхом під час розмов з „Deutsche Bank“, який закупив декілька картин. „Ми змогли показати, що ми професіонали – каже Антоні Рощук, директор галереї, – що ми говоримо про бізнес, а не про те, що картини гарні, бо жовті…“ Зараз для клієнтів „Deutsche Bank“ відкрито дуже цікаву і новаторську програму ArTtuClub.com, у рамках якої їм пропонуються консультацій і поради, добір творів до місця, оправу, замовлення у митців за конкретними потребами, і навіть прокат для офісів. Плануються також клубні зустрічі з популярно-освітньою програмою про сучасне мистецтво.

   Не менш цікаво виглядають майбутні ідеї „Arttu“. Саме у співпраці з Адрю Зарре, власником галереї у Нью-Йорку, в листопаді відбудеться вернісаж маловідомих фотографій Майкла Джексона з його візиту до Варшави 1997 року. Тривають переговори, щоб ця виставка в набагато більшому обсязі переїхала до Києва…