Український журнал - 11/2009
Мартін Мейстржік: „Ми були частиною сценарію і його жертвою“
(Скачати весь номер: 11/2009 [PDF, 2.4 Mb])Спілкувався: Богдан Копчак, Прага
Мартін Мейстржік (30.5.1962), 1986–1991 рр. – студент Театрального факультету Академії мистецтв у Празі; 1987 р. – співзасновник чеського студентського журналу „Кав’ярня“ (Kavárna Art Forum-Forum AMU); у листопаді 1989-го – співголова загальнодержавного страйковогокомітету студентів ВУЗ-ів; 1990–91 рр. – уповноважений федеральним урядом Чехословаччини у справі конфіскації майна колишнього Соціалістичного союзу молоді; 2002–2008 рр. – член Сенату, верхньої палати чеського парламенту. Сьогодні Мейстржік є співробітником чеського Інституту досліджень тоталітарних режимів.Кілька років тому цей колишній учасник чехословацького Студентського руху, один із ватажків оксамитової революції, а згодом сенатор чеського парламенту, зізнався УЖу, що чим більше років минає від подій 1989 року, тим більше в нього сумнівів, чи революція була насправді спонтанною і некерованою комуністами та їхньою службою безпеки. Наступна розмова підтверджує, що сумніви в нього змінилися впевненістю.
Коли з відстані 20 років дивитесь на події 1989 року, чи і надалі у вас є сумніви в тому, що все було таке чисте і спонтанне, що процесом не керували структури комуністичної держави?
Коли я озираюсь на ті події – згадується ейфорія, гордість, надія, радість. Минуло 20 років, радість залишилася. Хоча люди про неї забувають. Приїжджав папа римський, люди могли відвідати мессу, слідкувати за його візитом по телебаченню і радіо… Або: сьогодні захочу, зберусь і поїду до Відня. Це чудові речі, наші діти можуть подорожувати і вчитися за кордоном. Це дійсно велика радість, але є і один великий сум, бо через 20 років людина бачить, що те, про що ми думали, що цим керуємо, те, що ми довірили колишнім дисидентам, Вацлаву Гавелу і його друзям – себе не виправдало. Комуністи всім керували і надалі керують. Може в якийсь момент розвиток пішов не по сценарію – завдяки студентам, але скоро їм вдалось все повернути на підготовлену колію. Думаю, що до сьогодні все розвивається за їхнім сценарієм.
Вацлав Гавел був складовою частиною сценарію, чи його жертвою?
Водночас. Він був частиною сценарію і жертвою, але так було з нами всіма. Вацлав Гавел пожертвував собою, але його ніхто до цього не змушував. Якби я був на його місці, я сказав би – ні, я на це не йду. Він був незаплямованим, він не співпрацював з режимом, воював з ним – і відразу мав стати складовою плану, з яким внутрішньо не міг погодитись, але пожертвував собою – заради нас. Вважаю, це було неправильно, він мав відмовитись.
Можете пояснити, що саме маєте на увазі? У держбезпеки був сценарій проведення перевороту в країні, „омолодження“ еліти? Чи, коли 17 листопада дійшло до великої демонстрації студентів проти режиму і до побиття учасників, актори і студенти відповіли страйком, держбезпека скористалася переворотом і вирішила, що буде керувати країною через свій вплив на економіку та кращі „стартові позиції“ на початку приватизації?
Вони до того готувалися щонайменше два роки, це вже доведені історичні факти. Керівники держбезпеки, певна частина комуністичної верхівки усвідомлювали, що коли СРСР не дасть собі сам з собою ради, вони будуть змушені піти зі сцени, що Чехословаччину чекає трансформація. Частиною плану мусило бути те, що відбудеться здача влади, але не буде жодних покарань. Ми, студенти, вимагали розшукати і конфіскувати їхні рахунки, конфіскувати майно… Дещо в цьому напрямку здійснилось. Я був уповноважений урядом у справі конфіскації майна чехословацького Соціалістичного союзу молоді (ССМ), я займався прямо ЦК ССМ, але через кілька місяців я пішов з посади, бо бачив, що відсутня політична воля і зникають мільярди крон. У такій ситуації я сказав, що не братиму в цьому участі. Це я мав на увазі, згадуючи Гавела.
Небажання вирішити ситуацію радикально відбилось і на нашій судовій системі, в судочинстві залишились судді – колишні комуністи, котрі і до сьогодні вирішують, окрім інших, і справи, пов’язані з минулим режимом. Цим зумовлені і їхні вироки. Подібних нюансів можна знайти масу.
Якщо колишня еліта в 1989 році передбачала, що втратить тодішню форму влади, то чи можна назвати якусь особу, яка всім керувала, чи це був якийсь комітет однодумців-змовників?
Ще якихось 15 років тому я не припускав теорії про змову. В цьому я погоджувався з Петром Пітгартом (колишній чеський прем’єр, сьогодні замголови Сенату – прим. ред.) і Вацлавом Гавелом. Але через 15 років я дійшов іншого висновку. Концепт, який комуністам підходив, існував, був ними підготовлений. В ньому було прописано, як має відбутися трансформація. І цей концепт здійснився. І це не означає, що Вацлав Гавел десь зустрівся з Мілоушом Якешом (генсек ЦК КПЧ) абоз Василем Могоритою (голова ЦК ССМ) і вони про все домовилися. Це робилося по-іншому, це дипломатія. Людина, яка була учасником гри, не мусила собі усвідомлювати, що є її учасником. Я переконаний, що історія підтвердить мої слова. На Вацлава Гавела і Громадський форум (революційний політичний рух) деякі представники старих структур намагалися впливати, щоб вивести їх на позиції, які для них не були вигідними. Згадаймо обрання Гавела президентом в грудні 1989-го (він присягав на вірність соціалістичній державі), склад федерального парламенту в кінці 1989 року.
20 років тому Чехословаччина змарнувала свій шанс? Чи питання комуністичного минулого вже перестає бути актуальним?
Погляньмо на сьогоднішній чеський парламент, на присутність в ньому чеської компартії (у нижній палаті посідає третє місце). Замість заборони, вони отримали шанс, а результат? Нереформована марксистська, сталінська партія. Яка, до того ж, цим ще й пишається… Я переконаний, що Європа реально не буде об’єднаною, доки не вирішить питання комуністичного минулого. Захід це не може повністю залишити на Сходові. Ми одна Європа і це наша спільна травма.
