Український журнал - 11/2009

Харків у лідерах, решта міст також поспішають

   Текст: Петро Андрусечко, Познань

    Коли Польща та Україна отримали право на проведення Євро–2012, запанувала ледь не ейфорія. Успіх „паралізував“ практично всі подальші ініціативи. Першою отямилася Польща. В результаті УЕФА затвердила чотири польські міста, де відбудеться Чемпіонат: Гданськ, Познань, Варшава та Вроцлав. Безсумнівним козирем Польщі стали гроші з ЄС, отримані після вступу до євроспільноти 2004 року й призначені на розбудову інфраструктури. Втім, треба зазначити, що частину запланованих інвестицій реалізують все ж після 2012 року.

   В Україні ситуація від початку була складною. Країна опинилась у тривалій політичній кризі. Для декого з політиків, які боролися за свої крісла, перспектива 2012 року здавалася надто далекою. Підоспіла економічна криза. У першу чергу відчувалася певна неміч органів влади. Тому нічого дивуватися, що вирок УЕФА був суворим: зі списку претендентів викреслили Одесу та Дніпропетровськ. Виявилося, що ані туристичні принади, ані готовий стадіон не стали переконливими аргументами для експертів Федерації. Здається, цей холодний душ подіяв як каталізатор. У кожному разі, за останні місяці виразно помітно, що міста прагнуть довести: „ми встигнемо приготуватися вчасно“.

   І прем’єр-міністр, і президент запевняють: Україна встигне з підготовкою. Хіба що обіцянки з вуст можновладців лунають окремо й самі по собі, а тема Євро–2012 досі активно розігрується у політичних іграх. Наприклад, своєрідним полем гри є фінансове питання. Прем’єр Юлія Тимошенко хоче, щоб Національний банк України прийняв участь у фінансуванні підготовки і виділив з власних доходів 9,8 млрд. гривень на розвиток автотранспортної структури міст, які прийматимуть Євро–2012. Нацбанк є незалежною гілкою структури влади, але парламент проголосував за зміни у законі про НБУ. Віктор Ющенко, який вважає, що фінансуванням повинні зайнятися приватні банки, наклав вето на парламентську ініціативу. На початку жовтня розблокована Верховна Рада запрацювала, і депутати подолали вето. Закон із внесеними поправками підписав спікер Володимир Литвин. Однак президент не здав позиції і наклав повторне вето, звернувшись за роз’ясненнями до Конституційного Суду.

   Незважаючи на відсутність практично будь-якої консолідації щодо Євро–2012 у верхах, серед безпосередніх відповідальних за підготовку домінують професіонали, віддані справі. Що важливо, ці оптимісти одноголосно розцінюють Євро–2012 як величезний шанс для України.

   Не так давно я мав можливість зустрітися з міністром у справах сім’ї, молоді та туризму Юрієм Павленком, директором Координаційного бюро Іллєю Шевеляком та директором турніру Маркіяном Лубківським. Усі троє – молоді керівники. Всі троє зуміли згуртувати довкола себе команду з молодих і азартних однодумців. Принагідно скажу, що робочою мовою зустрічей була російська, оскільки група складалась з міжнародних журналістів. Представницю Білорусі вразило, що згадані організатори подекуди не могли підібрати відповідного слова російською. В результаті під кінець візиту до Києва моя білоруська колега вимагала більше...української мови.

   Істотно, що всі згадані можновладці усвідомлюють: Євро–2012 є шансом змінитися самій Україні. Лубківський, наприклад, каже: „Євро–2012, без перебільшення, є геополітичним проектом, пов’язаним з вирішенням багатьох українських питань на світовій арені. [...] Цей проект є унікальним для України. Євро–2012 допоможе нам позбавитися багатьох стереотипів, які ми успадкували від радянської влади“. Міністр Павленко стверджує, що Чемпіонат є свого роду антикризовим проектом для України. Сергій Бубка, президент Національного Олімпійського комітету України, вважає, що Євро–2012 в Україні – це перемога. „Цей турнір стане поштовхом у розвитку спортивної бази та інфраструктури в Україні“.

Держава, місто, бізнес – одна мета

   Може, істотнішим є те, що в містах, де збираються проводити Євро–2012, також розуміють унікальність шансу. Якщо до більшості це дійшло не одразу, тепер відчувається виразна зміна настрою. При цьому, можливо, відбудуться системні зміни в управлінні міськими справами. В такому разі, міста, які прийматимуть Чемпіонат, стануть безсумнівними лідерами на адміністративній карті України за якістю життя. Найкращим прикладом є Харків, який хоч і приєднався до змагань останнім, очолює групу. Що ж такого відбувається в місті? Відповідь дуже проста. Там зрозуміли, що успіх можливий лише у випадку співпраці всіх органів влади, опозиції та бізнесу довкола ідеї Євро–2012 .

   Як підкреслюють самі представники влади, на початку було дуже нелегко. Насамперед треба було змінити ставлення до ідеї самих мешканців, подолати скепсис. „Якщо раніше люди дивилися на цей проект підозріло, то нині Чемпіонатом Європи живе кожен мешканець міста“, – підкреслює директор Департаменту з підготовки Харкова до Євро–2012 Віктор Христоєв. І результат очевидний. У Харкові не заламували руки над відсутністю грошей, бо, як переконує мер міста, головною проблемою є не так їх брак, як „відсутність досвіду та бажання“. Так, у розмові про Чемпіонат Михайло Добкін виявляється іншою особою: нічого спільного з відомими епатажними персонажами відеороликів часів передвиборчої кампанії, такими популярними в інтернет-просторі. Проект фінансується з трьох джерел: бюджету держави, бюджету міста та інвесторів. Місту пощастило, що у фінансуванні бере участь місцевий олігарх, власник футбольного клубу „Металіст“ ОлександрЯрославський. Контрольована ним група „DCH“ співфінансує будівництво нового терміналу аеропорту, стадіон та інші об’єкти.

   З Ярославським ми зустрілися на стадіоні. Арена практично готова, урочисте відкриття заплановане на початок грудня. Бізнесмен прийшов у спортивному одязі. Видно, що участь у підготовці він сприймає як щось більше ніж просто інвестицію. Під час реконструкції стадіону Ярославський бував тут мало не щоденно, аби особисто стежити за ходом робіт. Це підтверджують не лише представники влади, алей інші бізнесмени, як наприклад, керівник 5-зіркового готелю „Cosmopolit“. Вона переконувала нас, що ніколи раніше не працювалося так добре бізнесу і владі. Завдяки позитивній атмосфері абсолютно інакше реагуєш на маленький старий аеропорт із полатаною злітною смугою, або відсутність 5-зіркових готельних номерів. В аеропорту, втім, триває посилена робота – будують новий термінал і злітну смугу. Особисто я виїхав з Харкова переконаний, що місто підготується відповідним чином у потрібний час.

Десь бракує транспорту, десь готелів, а у Львові – стадіону

   Схоже, те ж саме з Києвом. Столиця змогла подолати колишні проблеми та інтенсивно готується до Чемпіонату. На стадіоні „Олімпійський“ роботи йдуть, практично, цілодобово і результати досить помітні. Як переконує міністр Павленко, арена буде готова у червні 2012 року. Попри те, що реконструкція відбувається у складних архітектонічних умовах, стадіон збереже характерні елементи свого первинного вигляду.

   Інтенсивні роботи йдуть у „Борисполі“. Розширено термінал „B“. Будують два нові – „D“ та „F“, плюс – паркінги для літаків. Завдяки цьому Київ отримає зовсім новий аеропорт, який розрядить затори в обслуговуванні пасажирів, що останніми роками стало проблемою. Однак, здається, не до кінця розв’язане питання сполучення аеропорту з містом. Окрім дороги та нових автобусів, придалася б швидкісна залізниця, але її, вочевидь, побудувати не встигнуть.

   У Києві, як і в Харкові, добре враження справляє заступник ексцентричного столичного мера Анатолій Голубченко. Він не приховує проблем, наприклад, з вимог УЕФА щодо кількості готельних місць, але наполягає, що місто якось вирішить це питання.

    Київ співпрацює з Варшавою і не соромиться приймати поради від польської столиці щодо комунікаційних проблем. Саме так створено план по мобільності, покликаний розв’язати столичні проблеми з „корками“. Голубченко ставиться до Євро–2012 як до величезного шансу соціально-економічного розвитку столиці, зміцнення його туристичного потенціалу. Чи вистачить цього, щоб експерти УЕФА, всупереч медіапліткам, дозволили провести фінал у Києві? Незабаром дізнаємося.

   І українські, і польські медіа найслабшою вважають позицію Львова. Ще недавно у Польщі відкритим текстом писали, що УЕФА викреслило місто зі списку. Однак офіційна позиція все ще не озвучена, а Львів, як переконує влада, останнім часом почав щось робити. Дві головні проблеми міста – це стадіон та аеропорт. Останнім часом, за інформацією міськради, запізнення у будівництві стадіону скоротили на половину. Однак досі окремі проектні рішення не узгоджені з представниками УЕФА. Тим не менше, український уряд дав гарантії, що стадіон побудують вчасно. Врешті почали відновлювати й аеропорт, будують новий термінал. Ведуться роботи зі спорудження злітно-посадочної смуги, хоча досі не видно поступу у сполученні міста з польським кордоном.

   Чергове місто – Донецьк. Столиця Донбасу, завдяки місцевому олігарху Ринату Ахметову може похвалитися одним із найсучасніших стадіонів у Європі. Однак досі бракує готельних місць, адже Донецьк – це не туристичний Львів. Потрібно 739 п’ятизіркових апартаментів. Місто ще вестиме переговори з УЕФА. Друга проблема – аеропорт, але й тут, здається, справа зрушила з місця. Реконструкцію фінансуватимуть з держбюджету, бюджетів області та міста. Після реконструкції аеропорту та побудови нової злітної смуги його пропускна здатність становитиме 1000 пасажирів на годину.

   Отже, через місяць ми дізнаємося думку УЕФА. Залишається сподіватися, що з українського боку в Євро–2012 братимуть участь усі чотири міста. Додам, що на початку жовтня в Україні перебував директор Євро-2012 Мартін Каллен, який відзначив прогрес у підготовці. Втім, деякі медіа у Польщі одразу зауважили, що навесні цього року Каллен стверджував те саме, а в результаті обрали лише Київ. Однак, признаюся щиро, мої останні поїздки до Києва та Харкова додали мені оптимізму. Не все так погано, як іноді люблять переконувати окремі ЗМІ. Тим більше, що часто бракує інформації з перших рук, а зловтішників з приводу польсько-українського Євро–2012 чимало. Залишається чекати на вердикт УЕФА і тримати кулаки. 

Автор висловлює подяку Інформаційному центру „Україна – 2012“ (Укрінформ) за організацію прес-туру