УЖ
Українська Čeština
Polska English
LVIV - Open to the World

Український журнал - 11/2009

Фільм

(Скачати весь номер: 11/2009 [PDF, 2.4 Mb])

 

Живі голоси

 

„Живі“ / Україна / 2008 / 75 хв.

режисер: Сергій Буковський;

Міжнародний благодійний фонд „Україна–3000“

 

   Український режисер-документаліст Сергій Буковський створив стрічку „Живі“, яка досліджує одну із найтрагічніших сторінок української історії – Голодомор 1932–1933 років.

   Фільм було знято на замовлення президентського Міжнародного благодійного фонду „Україна–3000“. Протягом дев’яти місяців було відзнято 85 годин матеріалу, які складалися зі свідчень 56 героїв (у фільмі їх 28).

   Тож, хоча робота над картиною тривала не так вже і багато, їй передували тривалі дослідження. Ті, хто працювали над картиною, з жалем усвідомлювали, що записувати свідчення очевидців треба було набагато раніше. Проте тоді політична ситуація в країні не дозволила б провести цю роботу. Крім живих голосів тих, хто  пережив Голодомор, матеріалом до фільму стала і колосальна робота в архівах України, Росії, Польщі, Італії. Також до фільму включено історію життя та роботи британського журналіста Гарета Джонса, який влітку 1931 року отримав пропозицію підготувати правдиву інформацію про Радянський Союз. Ризикуючи власним життям, він мандрував Україною та на власні очі побачив, що насправді діялося там.

   Досвід фільмування свідчень Буковський мав завдяки роботі над попередньою своєю стрічкою „Назви своє ім’я“, який він знімав на замовлення інституту „Шоа“, керівником якого є Стівен Спілберг. Організація має унікальний досвід збору та фіксації свідчень героїв подій. Ще тоді, у 2006 році, коли в Україні презентували „Назви своє ім’я“ знаменитий голлівудський режисер Спілберг зауважив, що Україна має якнайшвидше взятися за збір та фіксацію свідчень тих, хто пережив Голодомор, адже таких залишилося уже дуже небагато.

   „Ми не орали поле з бур’янами: перед нами були старші колеги, які відкрили цю складну тему українському і світовому глядачеві“, заявив Буковський „Телекритиці“ під час презентації картини „Живі“ у Києві. „Наше завдання – лише додавати нові факти, нові дослідження цієї теми. Ми ставили перед собою дві мети: вписати наші події 1932–1933 років у світовий контекст та зафіксувати на відео в часі та просторі останніх свідків, бо герої фільму – це вже діти великого голоду“.

   Прикро, але цю картину, яка не може залишити жодного із глядачів байдужим, в Україні побачили лише ті, хто зумів потрапити на декілька переглядів. У широкий прокат стрічка так і не потрапила.

 

Катерина Сліпченко, Львів

Український журнал