Український журнал - 12/2009

Як допомогти тому, хто не знає, чого хоче

(Скачати весь номер: 12/2009 [PDF, 2.4 Mb])

   Текст: Богдан Копчак, Прага

 

   Якою мала би бути допомога країн Євросоюзу Україні, де на початку листопада було оголошено про пандемію грипу? Підтримати поширювану українськими політиками паніку і на своїх територіях, чи нагадати своїм колегам про неадекватність їхніх дій?

   Скажімо, словацький уряд вістями про грип в Україні серйозно перелякався і на прохання президента Ющенка словацьке МЗС відреагувало миттєво, організувавши доставку в Україну 200 000 марлевих пов’язок.

   У Празі до ситуації поставилися по-іншому. Чеський уряд 2 листопада питання обговорив, але міністрів, мабуть, насторожило, що Україна, звернувшись до США, ЄС та НАТО за допомогою, не лише не уточнює, який саме тип грипу загрожує громадянам, але й просить різноманітні медикаменти, навіть антибіотики, що, як відомо, з лікуванням грипу не мають нічого спільного.

  Прем’єр Ян Фішер та міністр внутрішніх справ Чехії Мартін Пецина заявили, що загроза грипу з України не є такою, аби думати про закриття кордону для українців. Натомість так вчинила Словаччина, на початку листопада закривши два з п’яти прикордонних переходів на словацько-українському кордоні (Вельке Слеменце і Малі Селменці), а також пункти Убла та Малий Березний. Як чеський прем’єр, так і його колега з Міністерства внутрішніх справ натякнули, що Україною поширюється радше не грип, а інформаційний хаос. Тож уряд Чехії вирішив зачекати з наданням гуманітарної допомоги Києву, дипломатично мотивувавши це необхідністю уточнити, які саме медикаменти Україні потрібні.