Український журнал - 12/2009

Вірус проник з України?

   Текст: Володимир Пукіш, Анапа,

   Краснодарський край, Росія

   З початку епідемії свинячого грипу (А/H1N1) країни можна було б розділити на дві групи за реакцією влади на цю заразу. В більшості мета попередити проникнення вірусу в країну не ставилась – в умовах глобалізації це було б неможливо. Деякі ж країни – наприклад, Росія та Китай – старанно вимірювали температуру всім, хто в’їжджав на їх територію, намагаючись не пропустити хворих. Це, однак, не допомогло: грип перескочив епідеміологічний поріг принаймні у 7 російських регіонах.

   У Краснодарському краї – поки що ні. Перші випадки свинячого грипу були зареєстровані тут на початку листопада. Вухо різало повідомлення крайових ЗМІ, що „вірус проник на територію краю через дітей, що приїхали покращити здоров’я в санаторіях Анапи та Геленджика з України та деяких регіонів Росії“, адже в пострадянський час тут практично не відпочивають діти з України. Щоправда, в деяких українських газетах пройшло повідомлення, що, навпаки, свинячий грип привезли в Україну заробітчани, що працюють у Сибіру, де грип цей справді лютує.

Росіян – у лікарню, українців – додому!

   На початок листопада в Росії було клінічно підтверджено 3122 випадки грипу А/H1N1 – на порядок більше ніж в Україні. На момент написання статті померло 18 хворих. За словами голови комісії з противірусних препаратів Фармкомітету Росії академіка Фелікса Єршова, в деяких російських регіонах до 80 % всіх випадків грипу викликані вірусом А/H1N1.

   Втім, кубанські ЗМІ заспокоювали населення, що „приводу для паніки немає“. Паніки, справді, немає: не видно черг в аптеках, ніхто не носить масок. Щоправда, арбідол, інтерферон, таміфлю і ті самі маски з аптек швидко зникли. З десятка аптек Анапи та Краснодару з початку листопада маски у продажу були в одній – за ціною 10 рублів за штуку при „доепідемній“ ціні 1 рубль 20 копійок. А станом на 17 листопада ті ж маски, за словами начальника новоросійського відділу Росспоживнагляду Діни Кардаілової, продаються по 22 рублі (в Москві, за даними ЗМІ – і по 25, тобто $ 0,9).

   В той же час влада повторює, що „край повністю забезпечений усіма необхідними ліками, причому з величезним запасом“, медикаменти „не лише завозяться в аптечну мережу, але і зберігаються в резервах лікувальних закладів і на спеціальному регіональному складі“. Там же зберігаються і 1,3 млн. масок (а чому не в аптеках?). Населенню пояснюють, що скуповувати ліки гуртом немає потреби, що для ажіотажу немає підстав. Однак за радянською традицією читати між рядків, такі слова, навпаки, здатні лише збурити ажіотажний попит.

   Так чи інакше, але поставлено завдання – бути готовими до приходу грипу на Кубань. За словами керівника управління Росспоживнагляду по Краснодарському краї Валерія Кліндухова, пункти перетину кордону обладнано спеціальними тепловізорами, що дозволяють миттєво виявляти серед прибулих осіб із підвищеною температурою. По крайовому телебаченню показали, як на російсько-українському кордоні (Кубань межує з українським Кримом через поромну переправу) працівниця в масці перевіряє пристроєм прибулих. Якщо підвищена температура виявиться у громадян Росії, їх допровадять до медичної установи, а от громадян України повертатимуть додому.

Щеплення по-радянськи

   Треба визнати, що боротьба з грипом на Кубані ведеться. Ось п. Кардаілова звітує, що вже 52 % мешканців Новоросійська пройшли вакцинацію, хоча твердження, що„абсолютно всі“ діти дошкільного та шкільного віку пройшли таке щеплення, викликає певну недовіру. Голова сусіднього Темрюцького району (межує з Кримом) 5 листопада видав постанову, що містить рекомендацію „керівникам організацій, незалежно від форм власності, до 30 листопада 2009 року забезпечити охоплення профілактичними щепленнями проти грипу не менше 95 % від кількостіпрацюючих“. Чому саме 95? Адже вакцинація – справа добровільна, і законним шляхом ніхто не може примусити громадянина її робити. Та чиновники не вміють працювати по-іншому, окрім по-радянськи, по „добровільно-примусовому“, і 95 %– це як 99,9 % голосів „за“ на виборах в СРСР. Ця ж постанова „рекомендує“ купувати вакцину в певній конкретній аптечній мережі. Читач не здивується, якщо дізнається, що саме в тій мережі вакцина коштує дорожче ніж деінде.

   Через 6 днів після згаданої постанови на адресу підприємств, що її не виконують (хоч вона лише „рекомендує“), надсилається телефонограма з вимогою „письмово поінформувати про причини невиконання постанови, а також про кількість проведених щеплень і відсоток охоплення працівників“. Така лінія влади видається недоречною, адже радянська людина завжди вміла читати між рядками і противитися „добровільним“ заходам – чи то суботникам, чи то щепленню. В Росії і так існує виразний антивакцинний рух, а такі потуги здатні лише посилити його.

   Оксана, власниця PR-компанії з Краснодару, щойно повернулася зі США, де заразилась грипом А/H1N1 від подруги її дітей. Каже, що відношення до епідеміїтам серйозне, однак без паніки. Лікар, що лікував її, казав, що вмерти від свинячого грипу ще треба постаратися: або зовсім не лікуватись, або мати зовсім понищений імунітет. Оксана одужала – у Шереметьєві тепловізор „пропустив“ її.

   В цілому, однак, відношення росіян до свинячого грипу якесь двояке. З одного боку, одвічний „пофігізм“, віра в те, що грип – вигадки фармакологічних компаній задля збільшення прибутків, з другого – недовіра до офіційних даних, боязнь того, що справжню картину замовчують. Академік Єршов говорить, що в Росії спершу кількість хворих перевищує епідеміологічний рівень, а вже потім оголошують грип.

   За повiдомленнями львiвських туроператорiв, незважаючи на те, що саме Львiв найбiльше постраждав вiд епiдемiї грипу, 70 % турiв на гiрськолижні курорти Львiвщини на новорiчнi канiкули розкупленi росiйськими туристами. Справдi, росiяни не бояться нiчого, чи це ще один прояв „пофiгiзму“?