Український журнал - 1/2010

Проблема не у фінансах, а в старому менеджменті

(Скачати весь номер: 1/2010 [PDF, 2.3 Mb])

   Текст: Микола Сунгуровський,

   експерт Центру Разумкова,

   директор військових програм

 

 

   Ситуацію в оборонно-промисловому комплексі України контракт на поставку озброєння до Іраку принципово не змінить. Він дасть можливість розвиватися підприємствам та компаніям, які приймають участь у проекті. І це буде принципова річ. У багатьох підприємств є проблеми не з фінансуванням, а з нормальним менеджментом. На більшості українських підприємств менеджмент старий, він не є ані інноваційним, ані стратегічним. І це дуже сильно стримує розвиток оборонно-промислового комплексу. Друге, що його гальмує – це відсутність політичної волі та достатньої законодавчої бази, щоб забезпечити вихід на зовнішні ринки – не лише на ринки озброєнь, а і на ринок самих оборонних підприємств. Тобто треба увійти до міжнародної кооперації. Якщо ці дві умови будуть виконані, це стане достатнім поштовхом, достатнім імпульсом, щоб український ОПК почав розвиватися. А всеінше прийде з часом, з досвідом, у тому числі з досвідом тих іноземних підприємств, з якими українські підприємства будуть взаємодіяти.

   Поки що винятком з правил є те, що Україні вдається на зовнішніх ринках пробити свої інтереси. В України дуже обмежені можливості по поставках готової продукції, готового озброєння. Це, скажімо, танки, бронетранспортери, а все інше – це комплектуючі вироби, в основному авіаційні та морські двигуни. Тому у цих напрямках необхідно шукати кооперацію. Україні сильну конкуренцію складає Росія. Причиною цього є те, що ми, так би мовити, вийшли з однієї колиски. Ми виробляємо ту саму продукцію. Звідси така конкуренція на ринку.  

   Раніше існував єдиний оборонно-промисловий комплекс, який розпався у 1990 році. До 1996 року зберігалися більш-менш тісні коопераційні зв’язки, а з 1996 року Росія взяла курс на створення внутрішніх замкнутих виробничих циклів. І з того часу почалося виштовхування Росією українських підприємств з кооперації з російськими. І до теперішнього моменту ця кооперація фрагментарна, точкова, існує лише там, де у Росії бракує власних потужностей. З часом вона припиниться взагалі.

   А країни Вишеградської групи частково зацікавлені у тому, щоб розвивати з окремими підприємствами України таку кооперацію. І треба йти на такі кроки. Але зробити це поки що не дозволяє законодавство.