УЖ
Українська Čeština
Polska English
LVIV - Open to the World

Український журнал - 1/2010

МУЗИКА

(Скачати весь номер: 1/2010 [PDF, 2.3 Mb])

Сестри Тельнюк

Богдан-ІгорАнтонич. Назавжди

(Комора, 2009)

 

   Вшановувати пам’ять поетів можна по-різному. Чи то голосно і з розмахом (до чого українці звикли найбільше). Чи то камерніше й без зайвого пафосу – та все ж більше для публіки, ніж для себе. Або й зовсім приватно – сам-на-сам із текстом. Та, певно, найбільше важить, аби після усіх цих святкувань у пам’яті залишився бодай один поетичний спогад.

   Столітній ювілей Антонича відзначали навдивовижу літературно – з публічним читанням його текстів, їх коментуванням іншими поетами, виданням повного зібрання творів. Але день народження „закоханого в житті поганина“ спричинився і до не меншого за розмахом музично-театрального дійства. Досить пригадати хоча б частину тих музикантів, які на початку жовтня долучилися до київського „Антонич-фесту“: Тарас Чубай, „Кому вниз“, „Оркестр Янки Козир“, „Пропала грамота“, Катя Chilly, Віктор Морозов, „Мертвий півень“, „Сестри Тельнюк“ та ін. А справжньою музичною окрасою Антоничевих уродин став синґл співочого дуету Лесі й Галі Тельнюк „Назавжди“. Сестри вже віддавна вдаються до музичних інтерпретацій української поезії, і їхній літературний смак ніколи не викликає якихось застережень.

   Тут же з’ясувалося, що як може існувати театр одного актора, так, виявляється, бувають і повноцінні альбоми одного вірша (в цьому випадку – однойменної поезії Антонича зі збірки „Ротації“). Зрештою, диск ззовні й нагадує вишукано оформлену поетичну збірку. Це така собі „велика гармонія“ маленької форми – однаково довершеної і в літературному, і в музичному вимірах.

   П’ять композицій – по суті, п’ять версій однієї пісні, створеної музикантами ще раніше, – записано на студії звукозапису „Комора“ (звукорежисер – Костянтин Костенко). Та цінність альбому для потенційного слухача не лише колекціонерська. Адже, крім сестер Тельнюк, над ним працювали й інші не менш цікаві українські музиканти – гурти „Аби МС“, „Мертвий півень“, а також Олександр Мельник.

   У виконанні Міська Барбари Антонич звучить в дусі „півнів“ 90-х – дуже лірично й трохи богемно (подібний настрій властивий і для перших альбомів гурту). Музична варіація „Аби МС“ – зокрема ненав’язливе міні-соло акордеона – додає пісні несподівано французького колориту. Тож не дивно, що й текст в альбомі музиканти пропонують не тільки в українському, а й у французькому варіанті (переклад Ірини Славінської). І вже тут, хоч і менше чуєш самого Антонича, та якось гостріше відчуваєш, так би мовити, урбанізм – і поезії, і самої музики, те виразне пульсування нічного міста, в якому, „вдягнувши на горбаті плечі хутро неба синє, колишеться шофер у сонній лімузині“. Й нарешті версія Олександра Мельника, в якій десь на задньому тлі тихо відзвучує живий симфонічний оркестр, – певно, найбільш невагома й витончена в альбомі, ніби звернена кудись у космічні простори.

   Вочевидь, такий альбом здатен зацікавити і меломанів, і шанувальників Антонича. Єдиний його недолік – надто малий наклад видання. Тож поповнити свої колекції зможуть, мабуть, не всі охочі.

 

 

Квартет „Фавор“

На небі зірка

(UKRmusic, 2009)

 

   Різдвяні свята – певно, найритуальніша пора року. Саме в цей період чимало людей ненадовго повертається до циклічного виміручасу, в якому важить не новизна чи рух уперед, а навпаки, – дотримання і відтворення давніх, майже на несвідомому рівні завчених дій, слів і, звичайно, мелодій. І традиція колядування, попри всі регіональні відмінності в текстах і музиці, залишається в Україні однією з найпоширеніших і, поза сумнівом, улюбленою для багатьох.

   Пригадується не одна спроба модернізувати українські колядки чи й взагалі створити власні, авторські (впродовж останніх десяти років церобили Тарас Чубай, „Піккардійська терція“, „ManSound“ і багато інших музикантів). Вочевидь, деякі з цих спроб можна назвати цікавими. Та, здається, коляда – той рідкісний музичний жанр, який дуже важко вдало осучаснити (чи й просто аранжувати для професійного виконання), зберігши той, непридатний для словесного опису, дух сакральності й дотику до таїнства Різдва, що відчутний у традиційному, навіть найпростішому одноголосому, виконанні.

   В цьому сенсі київський квартет „Фавор“ зумів знайти свою „золоту середину“ – між професійним акапельним співом (а ансамбль існує вже п’ятнадцять років, хоча нині й в дещо оновленому складі) й, власне, традиційною різдвяною колядою (якій хочеться і, зрештою, вдається підспівувати).

   Це шістнадцять пісень, гармонізованих для чоловічого хорового співу відомими українськими композиторами: Станіславом Людкевичем, Миколою Леонтовичем, Остапом Нижанківським, Кирилом Стеценком і Олександром Тарасенком. Серед них є як найвідоміші („Небо і земля“, „Бог ся рождає“, „На небі зірка“, „По всьому світу“), так і менше знані колядки („Чути дзвінок“, „Три славніїцарі“, „Ой, не спіть“). Є в збірнику й відома в світі обробка Леонтовича „Щедрик“, що в церковному варіанті має іншу назву – „Ой, на річці, на Йордані“.

   Окремої уваги вартує і якісний студійний запис (звукорежисер – Руслан Шевченко), завдяки якому квартет в альбомі часом звучить, якзначно більший хор. А за професійністю виконавства „Фавор“ і справді нічим не поступається найліпшим чоловічим колективам України.

   Поза сумнівом, альбом може стати частиною чиєїсь різдвяної  традиції і звучати в багатьох родинах із року в рік.

 

Роксоляна Свято, Київ

Український журнал