УЖ
Українська Čeština
Polska English
LVIV - Open to the World

Український журнал - 2/2010

Костянтин Матвієнко: „Зовнішня політика буде підпорядкована економічній кон’юнктурі, а внутрішня – інтересам кланів”

(Скачати весь номер: 2/2010 [PDF, 2.6 Mb])

   Розмовляв: Петро Андрусечко, Київ

 

Які ваші загальні оцінки першого туру виборів? Чи були якісь несподіванки?

Ні, несподіванок немає. Як на мене, явка була дещо вищою, ніж можна було сподіватися. Ми прогнозували явку на рівні 60 %, а вона була 66 %. Дві третини, як на мене, дуже добра явка, враховуючи погодні умови, загальну апатію, розчарування виборців політикумом як таким. Що стосується результатів виборів, то вони прогнозовані. В принципі, ми передбачали розрив між Віктором Януковичем і Юлією Тимошенко 9–12 %. Так і сталося. Що стосується п’ятого місця Ющенка, це несподіванка. Ми думали, що буде четверте місце, що він зможе випередити Яценюка. Але загалом усе було в межах прогнозів. З позитивів цих виборів: вони відбулися переважно без порушень. Фальсифікації, якщо вони і були, то незначні, і на загальне волевиявлення не вплинули. Були певні обставини: не вистачало бюлетенів на дільницях, була пожежа на дільниці, але нічого такого екстраординарного не відбулося. Це говорить про те, що і держава, і суспільство ще здатні хоча б забезпечити волевиявлення.

 

Перед першим туром неодноразово говорилося: якщо розбіжність результатів Януковича і Тимошенко складатиме більше 10 %, це означатиме серйозні проблеми для Тимошенко.

Так, ця ситуація зберігається. Тобто розрив становить трохи більше 10 %. Ми розуміємо, де може Юлія Володимирівна взяти 5–6 %, але де вона візьме наступні 5–6 %, щоб покрити цей розрив – незрозуміло. Жорстке налаштування проти неї Ющенка, позиціонування Яценюка і невиразне позиціонування Тігіпка станом на сьогоднішній день не дають підстав вважати, що у Тимошенко є можливість взяти булаву. Вона робить (вже зараз, власне, зробила), як на мене, ряд системних помилок у першому турі, і продовжує їх робити і надалі. Головна з них – це агресивність, негативна щодо опонента спрямованість всієї її кампанії. Вона згадує дві судимості і Межигір’я. Про це суспільство знає і не справа Тимошенко це озвучувати. Натомість ні вона, ні Янукович не запропонували мінімального бачення, що являтиме собою країна хоча б через півроку. І якщо Януковичу його виборці в силу їх освіти і ментальності можуть вибачити відсутність такої стратегії, то голові уряду, який претендує на посаду президента, його виборці такого пробачити не можуть.

 

Якщо Янукович стане президентом, є ймовірність того, що Юлія Тимошенко залишиться на чолі уряду принаймні на перші кілька місяців?У

„Регіонів” був план зняти Тимошенко між двома турами і голосів для цього достатньо. Однак зараз це відкладається. Але як тільки буде інавгурований президент, у випадку після переконливої перемоги Януковича, першим, хто привітає його з перемогою, буде Віктор Ющенко. І це потужно легітимізує Януковича як в очах зовнішнього світу, так і в очах значної частини українського суспільства. Тому, як тільки цей факт легітимізується, коли він стане президентом, відбудеться сильне перетікання до Януковича дуже різних політичних сил. Комуністи – в першу чергу, Литвин – само собою, частина БЮТ – обов’язково і частина „Нашої України” – також.

 

Тобто, вони зможуть сформувати нову коаліцію до виборів?

Теоретично зможуть. Інша річ, що ті сили, які опиняться поза парламентом, сили Тігіпка і політична сила Ющенка будуть зацікавлені в тому, щоб якомога швидше провести дострокові вибори, поки ще діє енергетика президентських виборів. Такі спроби будуть. Але мені здається, що Янукович здатний на рік–півтора сформувати правлячу коаліцію без дострокових виборів.

 

Чим пояснити той факт, що Тігіпко отримав вищі результати, ніж очікувалося?Бачите, вся ця виборча кампанія являла собою перемогу політтехнологій над політикою. Тобто Тігіпко являє собою політтехнологічний продукт. Він не запропонував, так як і Тимошенко, Янукович чи Гриценко (меншою мірою), свого бачення майбутнього України. Натомість Тігіпко красиво подав себе з телеекрана, з бігбордів. Він зумів створити у виборця враження, що він являє собою нову освічену, креативну, відповідальну людину, яка здатна втілювати в собі нові якості політика. Насправді, як на мене, це не так. У нього також немає бачення, що робити з країною. Отже, Тігіпко просто зумів красиво зіграти в політтехнологічному плані. Підтвердженням цьому є приклад Яценюка. Там політтехнології були невдалими, злизані з різних політичних кампаній з різних частин світу. Відтак він сильно скоротив свій рейтинг, високий на початку кампанії. Політичні консультанти не брали участі в жодній з кампаній. Там працювали тільки політтехнологи.

 

Політичне майбутнє таких політиків, як Тігіпко чи Яценюк – яке воно?

Для українського суспільства це не є суттєвим. На мою думку, у Яценюка шанси невеликі, оскільки надто великий був перепад. Тігіпко – це політик гнучкий, він здатний вчитися, у нього велике бажання залишатися в політиці. Тому, думаю, що він має шанс залишитися в українській політиці. Теоретично, якби Тігіпко, Яценюк і Гриценко об’єдналися і заявили про створення єдиної політичної сили, вони мали б можливість претендувати на другу політичну силу України – неоліберальну, демократичну. Перша – Партія регіо нів. Бо БЮТ швидко розчиняється та маргіналізується приблизно за тією ж схемою, що й „Наша Україна”. А ось ця політична сила – троє політиків, усі з хорошою освітою, принаймні двоє англомовних, з хорошою репутацією на Заході, з хорошим потенціалом публічного виступу, могли б уособлювати другу чітко позиціоновану неоліберальну політичну силу. Але ми знаємо з різних джерел, що вони ну ніяк не бажають об’єднуватися. Тому, як в часи феодальної роздробленості, їх поб’ють наодинці.

 

Як би ви охарактеризували президентство Віктора Ющенка? Які помилки допущені ним?

Якщо Кучма – це період застою, то Ющенко – це період помітної деградації. Це енергетика перепаду. У 2005 році його рейтинг становив близько 70 %. Була така симфонія держави і суспільства, коли до влади ставилися добре, на владу сподівалися. І те, що відбулося з другої половини 2005 року, скандал навколо „любих друзів”, навколо Тимошенко, її відставка, Універсал – фактично, весь цей період він займався політиканством, а не політикою. Що стосується проектів „Голодомор” чи „Батурин”. Він обіцяв удвічі збільшити територію заповідників і заборонити полювання на десять років. Цього зроблено не було. А цю обіцянку дуже багато хто пам’ятає. Ющенко обіцяв дуже багато речей зробити в питанні місцевого самоврядування. У нього була дуже добра теза про те, що Україна має перетворитися на мережу самоврядних громад. Ви пам’ятаєте цей ганебний провал адміністративно-територіальної реформи? І цих провалів ми можемо перерахувати дуже багато. І при цьому з 2005 по 2008 рік економіка зростала, а до цього вона зростала шаленими темпами. Тобто були всі можливості: довіра до влади, економіка зростає, до України стали добре ставитися в світі. Всі ці можливості, які були в суспільстві, владою Ющенка були змарновані. Тому я нічого не можу сказати доброго про період його президентства. Повертаючись до Голодомору. Він зафіксував, що це є геноцид і трагедія українського народу. І це правильно. Але розумієте, кошти, які спрямовувалися на увічнення пам’яті Голодомору, використовувалися неефективно. Не гранітні і бронзові стели і монументи треба ставити. Необхідно було, поки живі ці люди, на сучасних електронних носіях ці свідчення зберегти. Не було зроблено карти сіл, які зникли. Не було встановлено достеменно кількість жертв і імена жертв. Насправді забетонували пам’ять. Жива пам’ять зникала протягом тих п’яти років з відходом цих людей, які пам’ятають це. Тому для Голодомору Ющенко зробив більше шкідливого, ніж корисного. В Україні є величезна кількість автентичних пам’яток, від дерев’яних церков до Софії Київської. Що стосується Батурина, це те, що називається „новоділами”. Це просто, як сказав би Ющенко про Тимошенко щодо фінансів, безкультур’я. Неправильний, примітивний, я б сказав, совковий підхід до збереження історичної пам’яті.

 

Вчора Ющенко заявив, що він залишається в політиці. Які його шанси?

Я думаю, він ще не оцінив ситуації, в якій опинився. У нього немає шансів збільшити свої відсотки, тільки зменшити. Залишки його оточення, вони ж привели його до поразки. Він не став лідером молоді, лідером думки, лідером модерної частини суспільства, а хоче стати лідером архаїчної частини.

 

В разі перемоги Януковича – чого можна очікувати в плані зовнішньої політики?Ні Тимошенко, ні Янукович не знають, що робити з країною, тому можна очікувати різновекторності по-кучмівськи, але дуже мляво. Зовнішня політика буде підпорядкована економічній кон’юнктурі. А внутрішня – інтересам кланів. Україна мала кілька суттєвих переваг в період зростання економіки: була цікава наша металургія, продукція нашої хімічної промисловості, так зване середнє машинобудування, тепловози, турбіни. Були шанси відновити авіавиробництво, кораблебудування. Все це зникло. Залишаються дві: транзит і виробництво харчів. З транзитом – ми бачимо, що відбувається. З одного боку, створюється митний союз Росії, Білорусі, Казахстану. З другого – наступає європейський митний простір. І як транзит ми стаємо цікаві з точки зору автомобільних та залізничних перевезень. Стан наших портів, на жаль, не такий, яким би мав бути. Що стосується транзиту газу та нафти, готуються два потоки. Крім того, в Росії вичерпуються запаси нафти і газу, отже, як транзитна країна ми теж перестаємо бути цікавими. Залишається лише продовольство. Ми з індустріальної країни перетворюємося в аграрний додаток для Євросоюзу. В такій якості ми не цікаві і Росії, оскільки там є багато свого продовольства. Тому Україна втратила всі переваги. Відповідно міняються і сильно зменшуються фінансові потоки і всі економічні еліти, які на них паразитували. Еліт багато, грошей менше. Тому всередині країни буде дуже жорстка конкурентна боротьба за залишки майна, землі, і звичайно, бюджетних коштів. Відтак у внутрішній політиці можна прогнозувати наростання репресій проти еліт, перерозподіл еліт, які не є своїми. А зовнішня – буде підпорядкована зовнішньоекономічним інтересам близьких до Януковича олігархів.

 

Український журнал