Український журнал - 2/2010

Музика

„Крихітка” без „Цахеса”

Крихітка. „Рецепт”, 2009

   На кожного, хто шукає способу здобути нову платівку гурту „Крихітка” чекає повне спантеличення. На офіційному сайті „Крихітки” альбом можна купити, а можна отримати в подарунок. А для тих, хто не зміг обрати з-поміж цих двох варіантів, є ще спосіб номер три – „заплатити за екоторбу і отримати альбому комплекті”.

    Спантеличення номер два – зміна назви гурту. Шанувальники таланту Каші Сальцової та компанії після релізу „На першому місці” (2005 р.) чекали на другу платівку „Крихітки Цахес”, а натомість отримали дебютний альбом нового гурту – „Крихітка” (змінилася, звісно, не лише назва, а й склад учасників).

   Проте не змінилося те, що робило Кашу і компанію одним із найцікавіших гуртів української альтернативи, а саме – схильність до усіляких сюрпризів та несподіванок, які тим виразніші, що виникають раптово, яскраво і до того ж на тлі позірного спокою та тонкої самоіронії, яка знезброїть будь-якого критика. Чого варта лише стара назва – „Крихітка Цахес” – мовляв, ми тут ні до чого, за нас усе роблять інші люди, а ми лише нахабно користуємося незаслуженою славою.

   От і на новому диску Крихітка продовжує завойовувати серця і душі несподіваними вибриками на спокійному та розміреному тлі. Спершу про тло. Давнім фанатам гурту абсолютно нічого боятися: „Рецепт”, який став для них новорічним подарунком, зовсім не містить жодних складних для сприйняття музичних експериментів. Якщо, звісно, вкраплення фрагменту англомовної акустичної пісні а-ля „Nirvana” в композиції „Пульт” таким не вважати. Та й тут шанувальники української альтернативи, швидше за все, розпливуться у посмішці, упізнавши знайомий до болю голос фронтмена „Esthetic Education” Луї Франка.

   А голос самої Олександри Кольцової так само, як і в „На першому місці”, вдало балансує між сатиричними інтонаціями викриття колишніх коханих ліричної героїні і ніжністю до коханих теперішніх. Та й логіка її аргументації залишається незмінною. Пам’ятаєте безпрограшне риторичне запитання для з’ясування стосунків із хіта першого альбому: „Де ти знайдеш такого ангела, як я?”. У „Рецепті” ж титульна композиція працює на закріплення цього прийому: „Хто ще з твоїх принцес може знати про цей рецепт?” Мабуть, і писати не варто, що мається на увазі рецепт гармонійних стосунків.

   Але є на диску і свої несподіванки та „яскравості”. Перш за все, серед буяння та виру нового матеріалу око (тобто вухо) чіпляється за стильний рімейк старого хіта „Він мене не кохає (ВНМК)”, означений як „бордель & бардак версія”. Та список „перлин альбому” був би неповним без зазначення треків „Спорт (Давай займемось спортом)” та „Ало-але”, яким нічого не бракує, аби стати новими хітами. І головний сюрприз – привіт британській майстрині альтернативи PJ Harvey – цитата з мелодії її хіта „Good Fortune” у пісні „Бай”.

Оцінка: 6/10

Еволюція Скрябіна

Скрябін. „Моя еволюція”, 2009

   У 2009 році легендарному гурту Скрябін виповнилося – ні багато ні мало – двадцять років. Тож великим гріхом було би нічого не випустити до такої дати. Відтак маємо „Мою Еволюцію”, до того ж у двох варіантах: звичайному, на якому 11 композицій, і подарунковому, що в ньому, крім диску „Моя Еволюція”, щасливі фанати знайдуть альбом „New Romantic”, панківські записи „Скрябін-панк”, збірку реміксів, DVD з концертним відео і великий буклет із фотографіями.

   Якщо святковий подарунковий набір – то „мастхев” для кожного фана, то 11-трековий „Моя Еволюція” – необхідний мінімум нового матеріалу від Скрябіна для всіх меломанів. Як і обіцяв Кузьма, на диску немає стьобу, кривляння та карнавальності, а натомість у піснях йдеться про речі, важливі і нагальні для автора.

   Так, знову не обійдеться без соціально-політичної заангажованості (зрештою, це вже стало „фішкою” гурту). Адже знайомим із творчістю Скрябіна не звикати до дещо спрощених однозначних істин, наспіваних з інтонацією „один хороший хлопець говорить це іншому хорошому хлопцеві у себе вдома на кухні”. Тому не різатиме вухо навіть приспів „Теплої зими”: „Яка різниця, хто є хто? / Яка тут мова – все одно,/ Дайте пожити спокійно, / Нас вже дістало ваше зло”. Справді, мало кому так вдається тримати свій оригінальний та впізнаваний стиль у піснях подібної тематики.

   Проте все це аж ніяк не означає, що платівці бракує ліричних композицій. На серця тих, кому свого часу запам’яталася романтика „Старих фотографій”, полюватиме тепер трек номер шість, „Випускний”. Мабуть, не в останню чергу з приводу свого двадцятирічного ювілею „скрябінці” вирішили зробити звучання альбому дещо ностальгійним, „дев’яностним” (що, звісно, аж ніяк не є антикомпліментом якості звуку та майстерності звукозапису). Гра на сентиментах та ностальгії? – спитає хтось. Так, можливо. Та хіба не грішать цим різною мірою всі альбоми, випущені „до ювілею гурту”? Що не заважає багатьом з них залишатися просто хорошими платівками.

   До речі, „Мою Еволюцію” також можна сприймати буквально, тобто як плід 20-річної еволюції гурту. Проте, як можна судити зі слів однойменної композиції, ні в яку еволюцію Скрябін не вірить.  

Оцінка: 6/10 

Галина Романенко, Київ