УЖ
Українська Čeština
Polska English
LVIV - Open to the World

Український журнал - 3/2010

Суд розігнав партію чеських фашистів

(Скачати весь номер: 3/2010 [PDF, 3.2 Mb])

   Текст: Богдан Копчак, Прага

 

   Вищий адміністративний суд Чехії задовольнив вимогу чеського уряду і 17 лютого 2010 року прийняв рішення про розпуск чеської Робітничої партії (РП). Таким чином суд припинив діяльність партії, яка в січні налічувала 950 членів та мала не меншу кількість прихильників.

 

 

    Політичні партії в Чехії зникали й раніше. Але суд скасовував їхню реєстрацію винятково у зв’язку з багаторічною бездіяльністю та недотриманням умови подання річних звітів. Лише в одному випадку радикальний, але маргінальний Комуністичний союз молоді дочекався розпуску за те, що відмовлявся викреслити зі свого статуту слова про диктатуру пролетаріату і насильне повалення капіталізму. Щойно тепер суд уперше проголосив, що партію розформовують через те, що її представники не лише промовами, але й несанкціонованими заходами на вулицях міст системно, масштабно і довготривало порушували чеську Конституцію, а отже партія являє собою загрозу для демократії.

   Робітнича партія виникла у 2003 році на руїнах ультраправої націоналістичної молодіжної „республіканської“ партії Мірослава Сладека, якому в 90-х пощастило бути навіть депутатом чеського парламенту. Чому вибрали саме таку назву, важко сказати, бо очевидного зв’язку з робітничим рухом РП не має. Хіба що робітниками є значна частина членів партії.

 

 

Дах для всіх нацистів

   РП об’єднала „під одним дахом“ націоналізм із ксенофобією, расизмом та неонацизмом. Суд висловив свою позицію відкритим текстом: РП стала політичним прикриттям для всіх чеських неонацистів зразка німецького нацизму 1-ої половини ХХ століття. Головним союзником РП є неформальна, юридично незареєстрована, але дуже радикальна чеська неонацистська організація „Народний опір“. Суд підрахував, що у виборчих списках РП під час виборів до місцевих органів влади, до Європарламенту та до парламенту Чехії фігурувало аж 28 представників „опору“.

   „Робітнича партія дає певним соціальним групам негативні оцінки. Передовсім ідеться про етнічні групи – циганів, в’єтнамців, але також і про секс-меншини, орієнтацію яких РП принципово вважає збоченням. Публічні виступи представників РП цілеспрямовано нав’язують ідею, що ці групи загрожують суспільству“, – пролунав у судовій залі один із аргументів проти існування партії. Голова семиосібного судового колегіуму Войтєх Шімічек зачитував обґрунтування рішення суду впродовж двох годин.

    Занепокоєння суду правами гомосексуалістів може декому видаватися зайвим, але в толерантній і переважно атеїстичній Чехії ця тема вже давно не є табу. Чоловікамі жінкам однакової статі навіть дозволено офіційно реєструвати своє партнерство, що є альтернативою шлюбу. А міністр у справах прав людини, колишній рок-музикантМіхаел Коцаб, нині розробляє законопроект, що дозволить зареєстрованим партнерам усиновляти дітей…

   „Суд дійшов висновку, що ця партія намагається скасувати деякі основні атрибути демократичної правової держави, до яких належить і захист основних прав людини, в тому числі й прав нацменшин. РП атакує саму суть демократичної правової держави, коли говорить про боротьбу з Системою та потребу націонал-соціалізму, як його розуміє РП. Партія йде шляхом розхитування основ демократичної правової держави, що суперечить Конституції. Це неприпустимо“, – підкреслив суддя Шімічек.

 

 

Бритоголові набридли

   Чеські скінхеди і неонацисти почали непокоїти поліцію, а згодом і політиків два-три роки тому. Саме тоді почастішали зустрічі та заходи бритоголових, яким легко вдавалось отримувати офіційні дозволи для своїх акцій. РП застосовувала різні легальні хитрощі: наприклад, заяви про намір провести пікет чи демонстрацію надходили до муніципалітету від невідомих громадян здебільшого в п’ятницю. Звичайно, службовець, який розглядав справу, був неспроможний до понеділка проаналізувати ситуацію, а за чеським законодавством місцева влада у випадку незгоди з проведенням публічного заходу повинна дати відмову впродовж трьох днів. Лише з часом стало зрозуміло, про що йдеться. Неодноразово лише завдяки ЗМІ громадськості ставало відомо, що демонстрація „випадково“ відбудеться коло синагоги, та ще у день, коли народився хтось із представників Третього рейху чи в день погрому євреїв.

   Згодом парламент Чехії ухвалив зміни в законі, щоб дати чиновникам більше часу на розгляд справ, а МВС надрукувало для органів місцевого самоврядування брошуру, де експерти з екстремізму подають дати, які мали б у відповідних працівників викликати занепокоєння та могли б бути підставою для заборони заходу.

   Однак РП вдавалась і до інших хитрощів. Скажімо, відбувається мітинг, де в присутності журналістів і поліцейських лунає кілька критичних, але стриманих промов проти циган та інших, за твердженнями РП, „дармоїдів“. Опісля лідер РП Томаш Вандас оголошує про закінчення зустрічі. І тут розпочинається основне, до чого партія нібито жодного стосунку не має: войовничо настроєні неонацисти демонстративно крокують до місцевого циганського кварталу. Поліція перегороджує їм дорогу, але одні вступають в бій, а інші малими групами намагаються поліцію обійти і таки прорватися в циганський квартал, щоб „підтримати“ там місцевих „білих“, яким соціально неадаптовані цигани не дають жити.

  

 

З другої спроби

   Чеські політики привітали рішення суду. Щоправда, соціал-демократи не забули нагадати, що успішною була лише друга (себто їхня) спроба заборонити РП. Вперше Вищий адміністративний суд Чехії розглядав справу РП у березні 2009 року. Але тоді ані уряду, ані МВС не вдалося обґрунтовано довести порушення Конституції Робітничою партією. Суд відхилив позов уряду, і РП вийшла з поєдинку переможцем, і перемога ця була не лише моральною. Згідно із законом, щоб запобігти можливості владного „шантажування“ якоїсь партії нескінченними позовами, після одного позову наступний може бути подано не раніше ніж через півроку.

   До другої спроби заборонити екстремістську партію МВС і уряд підійшли по-іншому. Разом із неурядовими організаціями силовики підготували для суду 66 сторінок тексту з 88-ма додатками, включно з фотографіями, CD й DVD, були запрошені експерти, свідки… Представляти в суді уряд було дорученого одному з найкращих чеських юристів Томашу Соколу.

   Томаш Сокол досягнув очікуваного Кабміном результату. Суд оголосив про розпуск РП. Однак навряд чи все піде легко й швидко, і невідомо, чи зусилля в справі розпуску РП не пропадуть намарно. Лідер РП Томаш Вандас уже заявив, що його партія подасть скаргу до Конституційного суду, тим сами призупинивши вирок Вищого адміністративного суду. РП має на це 30 днів. А вирок КС очікувати доведеться довго, тож РП зможе весь цей період активно діяти. Робітнича партія вже заявила, що хоче взяти участь у парламентських виборах, які в Чехії відбудуться наприкінці травня. А це означає безкоштовний ефірний час на телебаченні й радіо та можливість нав’язувати громадськості саме ті ідеї, які влада вважає небезпечними і неконституційними.

 

 

План „Б“

   В РП та її лідера Томаша Вандаса є і план „Б“, основою якого є клон РП – Робітнича партія соціальної справедливості (РПСС). Партія наразі існує лише формально, але зареєстрована за тією ж адресою, що й РП. Достатньо наказу – і члени РП поголовно перейдуть у РПСС. І навіть судді Вищого адміністративного суду на запитання журналістів стосовно РПСС підтвердили, що подавати в суд і вимагати заборони партії, яка є на „старті“ і формально не має минулого, – безсенсовно. Тож чехам слід бути готовими до того, що в змаганні за голоси виборців візьмуть участь і бритоголові, які не лише промовами і вчинками, але й символікою на прапорах, наліпками, одягом і татуюванням демонструють свої симпатії до нацистської НСДРП.

   На думку деяких чеських аналітиків і коментаторів, владі не варто було забороняти РП. Повторна судова справа лише відкрила неонацистам двері в ЗМІ. Їх не запрошують до інтерв’ю, однак про них пишуть, публікують фото. РП може змінити назву, але повністю не зникне – як не зникли після судової заборони радикальні профашистські партії в Угорщині чи Словаччині.

 

Український журнал