Український журнал - 3/2010

Нові „Божичі“ – ще ближче

(Скачати весь номер: 3/2010 [PDF, 3.2 Mb])

   Ансамбль української автентичної музики „Божичі“ запам’ятовується перш за все тим, що ніколи не структурує, так би мовити, простір свого перформансу за схемою „сцена – глядацька зала“. На їхній виступ завжди приходиш ніби „в гості“, а не „на концерт“. Зрештою, це і не дивно для ансамблю, який відтворює народні пісні та музику, що, як відомо, у традиційному суспільстві існують в безпосередній єдності з обрядами, зі святкуванням, з театральними елементами, із самим життям.   Саме тому словосполучення „альбом ,Божичів‘“ місить у собі оксиморон. Адже „Божичі“ – це принципово живе дійство, яке потрібно пережити, а не лише „прослухати“. Втім, той факт, що минулого року ансамблю вдалося видати аж два успішних релізи, не може не привернути нашої уваги до них.

 

 

1. „Божичі“.

„Українські танці(Частина 1)“

 

   „Майстер-клас українських традиційних танців“ – певно, найпоширеніша перша асоціація з назвою гурту „Божичі“. Подібні заходи відбувалися і відбуваються у рамках українських вечорниць, організованих Олегом Скрипкою, і у музеї Івана Гончара, і на „Країні мрій“, і на багатьох інших етнофестивалях, і як школа народного танцю в Києво-Могилянській академії, – тобто майже повсюдно у різних куточках України.

   У 2008 році „Божичі“ видали альбом з інтригуючою назвою „Українські танці (Частина 1)“. Природно, шанувальники гурту були в очікуванні частин 2, 3, 4 тощо. Натомість наступного року колектив явив світу перевидання першої частини у комплекті з DVD, на якому, як ви вже здогадалися, – майстер-клас народного танцю для тих, хто хоче навчитися танцювати, не виходячи з дому.

   Дуже незвично сьогодні слухати запис, який абсолютно не претендує на оригінальність, а навпаки, постійно акцентує увагу саме на своїй традиційності. Хоча свій репертуар „Божичі“ поповнюють із фольклорних експедицій, це не означає, що матеріал цей – повна екзотика. Радше йдеться про унікальні варіанти слів та мелодій більш-менш відомих пісень. Хоч трапляється і незнане, на диску „Українські танці“ ви почуєте і знайоме „а дівчина-горлиця до козака горнеться“ (щоправда, тут вона„проходить“ як орлиця з наголосом на „о“), і навіть дещо піднабридлий хіт будь-якого сільського весілля „Гречаники“.

   Набір інструментів так само геніально простий: скрипка, бубон, гармонія. Щоправда, не все це „Божичі“: до них долучився скрипаль-віртуоз Сергій Охрімчук, відомий своєю співпрацею з Олегом Скрипкою, Русланою, „Карпатіанами“ та ін.

   Як висновок – „Божичі“ мали записати „Українські танці“ хоча б для того, аби нинішнє етнофестивальне покоління могло прозвітувати онукам, як саме їм у двотисячних „фестивалилось“.

 

 

2. „Божичі“.

„Помишляйте,чєловєци. Псальми“

 

   Останній реліз „Божичів“, запис народних релігійних пісень-псальмів  

„Помишляйте, чєловєци“, ще раз доводить просту і зрозумілу істину: цей гурт – як природа, що її красу помічаєш лише тоді, коли втрачаєш. Це варто зазначити з самого початку хоча б для тих, хто, прослухавши першу композицію, скаже: „Не розумію, що тут видатного, наша церковна громада співає не гірше“. І що більше людей так казатиме – то краще для – скажемо пафосно – нашого суспільства. Адже це означатиме, що досі чимало людей сприймають народну пісенну традицію як явище нормальне і навіть, можливо, повсякденне. А от особи, відірвані від неї, а надто – ті, хто вже й забув, що таке існує – ось справжня аудиторія „Псальмів“, для яких цей диск буде великим відкриттям.

   Прослуховування „Помишляйте, чєловєци“ саме по собі є експериментом із сучасною людиною в головній ролі. І виявляється, що наш спосіб життя уже й не передбачає таких співів. Де слухати цей диск? На роботі „у фоновому режимі“? Вдома, ладнаючи хатні справи? У транспорті, дорогою додому? Де й коли? Псальми очуднюють будь-яку побутову ситуацію, не пасуючи до жодної.

   Звісно, в цьому альбомі і близько не буде ані екзотичних ритмів а-ля „Даха-Браха“, ані оркестрових обробок народних мелодій, що їх чуємо на деяких записах Ніни Матвієнко. Не буде також і багато чого іншого, вигаданого за останні сто років „на додачу до“, „задля обрамлення“ та „з метою увиразнення“ традиційного співу. А буде лише він, спів, і слова.

   Втім, зі словами тут усе не так просто, адже до розуміння давніх псальмів потрібно іще прорватися крізь цілу низку перешкод, знайомих усім, хто хоч раз мав справу з літературою або принаймні з мовою попередніх століть. Тож якщо ви захочете зрозуміти їх, доведеться роздрукувати текст і засісти за словники.

   Інша справа – почути голос предків. Адже цей і подібні заклики, які поширюються на соціальній рекламі у рамках акції, організованої „Божичами“, і означають власне просто налаштуватися на хвилю народної музики, відкрити їй своє серце.