Український журнал - 11/2007

Скільки вкладено у вибори?

Текст: Богдан Копчак, Прага 

Результати дострокових парламентських виборів в Україні відомі, відомі і перші кроки в напрямку формування нової «помаранчевої» урядової коаліції. Але весь час інтригуючим залишається питання, скільки коштів політичні партії в Україні вклали у передвиборчу кампанію, вірніше, скільки у неї вклали їхні меценати. Можна лише здогадуватись, яким чином всі сили, що пройшли у парламент, намагатимуться повернути собі вкладені гроші. Очевидно, не без дивідендів. І зрозуміло, що це торкається не лише майбутніх урядових партій, але й опозиції. А важелі для цього існують: Партії регіонів достатньо лише натякнути, що в неї досить сили і голосів, щоб заблокувати Верховну Раду і звести результати виборів до нуля, вірніше, до нового гострого політичного протистояння. Бо в Україні багато чого не так, як у країнах Євросоюзу. Якщо в якійсь європейській державі третина депутатів складе свої мандати, то це скандал, але не конституційна криза. Тобто, властиво, не трапиться майже нічого. Зате в Україні це означає заблокування ВР. Причому абсолютно легітимне. Людському розуму незрозуміле, але законне.У перший післявиборчий день в ефірі одного з центральних українських телеканалів без емоцій пролунало констатування, що передвиборча кампанія коштувала 1,5 мільярда доларів. Це ж 1500 мільйонів доларів! Це просто жах! Бо це означає, що аби Україна обрала собі одного депутата, потрібно на «роботу з виборцем» витратити 3,3 мільйона доларів! Однак ведучий програми не помилився. Навпаки, зазначив, що парламентські вибори 2006 року коштували партіям іще більше — до двох мільярдів доларів. Знову поділимо на 450 депутатів і маємо суму 4,4 мільйона доларів на одного народного обранця…Політичні партії нічого не замовчують так, як обіг своїх фінансів. І не дивно, що виникає простір для чуток, що одна-однісінька секунда телеефіру на центральних каналах коштувала в прайм-таймі перед виборами аж 2000 доларів (а ролики політичної реклами тривали і по 30 секунд); що за те, щоб просунути лідера на екран, в студію, треба було дати конверт з 25 000 зелених…Про високі затрати партій розповів авторові цих рядків і один з головних спонсорів блоку Наша Україна - Народна самооборона (НУ-НС) Давид Жванія. Звісно, він не розкрив усіх деталей, але впевнено зазначив, що, на його думку, жодна з головних політичних партій не витратила на дострокові парламентські вибори менше ніж 100 мільйонів доларів. І далі непрямим текстом підказав, що НУ-НС і БЮТ витратили значно більше. Слова Давида Жванії мають свою вагу — це ж не просто багата людина, меценат і спонсор, але і депутат (від 2002 року), колишній міністр (2005), до речі, брат колишнього, нині покійного прем’єра Грузії Зураба Жванії.А можливо, все не так. І все це лише якась гра цифр. А спонсори — справжні патріоти і фанати, які дарували свої гроші політичним партіям «просто так», не думаючи про якесь там повернення грошей, посади, різні пільги, квоти, субсидії, чи вигідні для себе і свого бізнесу закони? Так, це можливо. Але тільки у казці.