Український журнал - 4/2010

Давід Ондрачка: „Політична корупція впливає на характер усього суспільства“

   Спілкувався: Богдан Копчак, Прага  

   За кілька тижнів Чехію чекають парламентські вибори, до яких політичні партії готуються вже місяцями. Їхні посварені між собою лідери вже не в стані домовитися навіть про найпростіші справи. І тому надзвичайне зацікавлення викликала подія, що відбулася на початку березня ц.р., і яка, – не відомо, щоправда, як надовго, – об’єднала чи не всі чеські парламентські партії. Саме тоді голова чеського відділу Американської торгової палати Вестон Стейсі заявив, що знає, як зробити прозорими практики, пов’язані з державними замовленнями, і має бажання це реалізувати. Як відомо, державні замовлення надають в ЧР величезний простір для корупції. А одним із перших пунктів передвиборних політичних програм є боротьба із корупцією. Про те, як у Чехії з нею борються, ми запитали директора чеської філії „Transparency International“ Давіда Ондрачку.

   Чеська філія Американської торгової палати, сподівається, що після травневих парламентських виборів політики візьмуть на себе обов’язок ухвалити поправки до закону і таким чином продемонструють, що з корупцією хочуть воювати не лише на словах. Ви підтримуєте цю ініціативу? Яке в неї майбутнє?

Компанії, які є членами згадуваної палати вже тривалий час незадоволені тим, яким способом у нас реалізуються держзамовлення. Їм, звичайно, складно працювати на цьому ринку і водночас дотримуватись хоча б якихось елементарних правил. До того ж, вони перебувають під тиском своїх закордонних власників, які не погоджуються із практиками давання хабарів. Таку ініціативу я повністю підтримую, це дуже добре, що врешті бізнес підняв голос і запропонував зміни. Ми хочемо взяти участь у роботі палати, здається, що долучаться і фірми, які не є членами цієї палати. Скептичні реакції типу „це американці, ЦРУ“ і т.п. – безпідставні.

Були й інші пропозиції. Нинішній уряд Яна Фішера запропонував кілька антикорупційних кроків. Скажімо, щоб членів комісій, які вирішують, кому виконувати контракти, можна було перевіряти, з’ясовувати стан їхнього майна. На вашу думку, чи не запізно уряд почав думати про боротьбу з корупцією?Антикорупційний пакет уряду Яна Фішера не є комплексним вирішенням цієї проблеми. Він не може радикально знизити рівень корупції. Це кроки переважно репресивного характеру, які на руку поліції, зокрема в боротьбі з організованою злочинністю. Це також потрібно, але до корупції це великого стосунку не має. Звичайно, організована злочинність використовує корупцію як своє знаряддя. Постанова уряду, за якою члени даної комісії мають пройти перевірку Національного бюро безпеки, може навіть створити проблему. В деяких міністерствах таких людей може і не бути, отож міністерства таких перевірених чиновників будуть собі „позичати“. Чи можете собі уявити, як це буде виглядати, коли, скажімо, Міністерство освіти „позичить“ собі таких чиновників з Міністерства сільського господарства?

Що, на вашу думку, є більшим злом? Побутова корупція, скажімо, у лікаря, чи корупція більшого масштабу, коли компанії платять гроші, щоб перемогти у змаганнях за контракти?

Корупція в Чехії не відрізняється від корупції в наших сусідів. Вона є важливою суспільною і соціальною проблемою, може, навіть однією з найважливіших проблем, яка представляє загрозу для ефективного функціонування держави і знижує бажання людей брати участь у процесах. У нас є люди, що не мають власного досвіду з корупцією, а лише чують про неї у ЗМІ і можуть мати про неї приблизні уявлення. Друга категорія людей зустрічається з корупцією буквально щодня. Ці дві групи людей одна одну не розуміють, у них різний життєвий досвід. Набагато гіршою є „велика“ політична корупція, поєднання бізнесу і політики, яка змінює правила гри. З цим пов’язане і фінансування політичних партій. Корупція такого масштабу впливає на характер цілого суспільства. Але було би помилкою думати, що побутова, дрібна адміністративна корупція не є небезпечною. Тенденція в Чехії така, що адміністративної корупції стає менше. Чехія стабілізувалася, модернізувалася, гармонізувалася. Багато адміністративних справ сьогодні відбувається в електронному вигляді. Люди не змушені нікому давати хабарі. Проблема існує у великій корупції – при розподілі бюджетних грошей, під час створення правил гри, у тісному поєднанні бізнесу і політики. Саме цією сферою корупції „Transparency International“ цікавиться передусім.

За останні два десятиліття дуже часто, – якщо мова йде про корупцію, – головним героєм у цій грі буває Міністерство оборони. Існує підозра, що саме через корупцію в цьому міністерстві відбувалося фінансування головних політичних партій, причому водночас і урядової, і опозиційної партії. Чи це відпрацьована система?

Міністерство оборони Чехії є дійсно специфічним, зокрема у тому, що купує такий товар і послуги, про які не можна надавати інформацію і які залишаються у певному ступені засекречення. Це автоматично є носієм нетранспарентності, причини якої,однак, можна зрозуміти. Міноборони замовляє і звичайні речі: купує для солдатів обмундирування, ремонтує казарми, будує. У випадках корупції при таких замовленнях, на мою думку, гроші не йшли до політичних партій, а окремим особам, які намагались отримати свій прибуток. Згадаймо, що минулого року в Міністерстві оборони на одній корупційній справі було заарештовано 50 осіб, що для Чехії є винятковим масштабом. Очевидним є намагання в самому міністерстві запобігати корупційним діям. Інша справа, якщо мова йде про великі, стратегічні збройні контракти на мільярди крон, коли контракт підписує не Міністерство оборони, а уряд. І в цього роду замовлень, я переконаний, система доведена до досконалості: сторони майже автоматично рахують з комісійними, які мають підтримати вже саме ухвалення такого контракту. І тут я майже повністю переконаний, що велика частина з цих комісійних йде на рахунок політичних партій. Всі великі збройні замовлення длячеської армії супроводжувались великими підозрами і розслідуванням: літаки L-159, шведсько-британські літаки Jas-39 „Gripen“, танки, бронетранспортери „Pandur“, легкі броньовані машини „Iveco“, транспортні літаки... Підозру в корупції підсилює і факт, що не було надто великого бажання проводити розслідування. Блокування розслідування є в інтересах самих партій. Чеські збройні замовлення і скандали навколо них – не виняток у світі. Згадаймо, недавно фірма „British Aerospace“, яка разом із фірмою „Saab“ випускає літаки „Gripen“, стала адресатом розслідуванняне тільки в Чехії, але і в Угорщині, у Танзанії, ПАР, Саудівській Аравії, і є докази, що вона створювала „чорні“ фонди для підкупу посадовців. Якщо доведено, що „British Aerospace“ корумпувала політиків в Саудівській Аравії, Танзанії і ПАР – не варто сумніватись, що вона давала хабарі і в Чехії.

В Чехії існує така специфічна державна установа як Головне контрольне управління. Однак воно перевіряє лише бюджетні установи і взагалі не має права перевіряти фінансові справи муніципалітетів. До того ж, звіти цього управління, які воно подає безпосередньо уряду, Кабінет міністрів часто-густо просто ігнорує...

Головне контрольне управління не має права вимагати виправлення помічених помилок. Разом із тим, воно не має права займатись справами муніципалітетів... Це повинно змінитися, однак без зміни конституції цього зробити не можна. Системна зміна мала би полягати в тому, щоб дати цій установі право при виявлені помилок, скажімо, скоротити установі чи муніципалітету бюджетне фінансування на наступний рік. Це була би велика мотивація для того, щоб помилки не повторювати. Головне контрольне управління мало б також про свої висновки автоматично інформувати податкову інспекцію та прокуратуру. Сьогодні ми такої принциповостіне бачимо. Громадяни оплачують діяльність недешевої установи, в котрій працює багато чудових фахівців, експертів, аудиторів – але політики цій установі не дали по-трібних прав, і її діяльність не має очікуваного ефекту.

Чи існують якісь спільні ознаки корупції в країнах Східної Європи? Або спільні ознаки з корупцією в інших частинах світу?

В міжнародному загальносвітовому контексті корупції є багато чого спільного. Специфіка Центральної і Східної Європи полягає в тому, що після вступу цих країн у Європейський Союз зупинився зовнішній тиск на продовження реформ, протидію корупційних схем, і ми є свідками застою пошуків нових напрямків і візій. Коли б таке інтерв’ю ви робили в різних країнах Центральної і Східної Європи, то отримали б, мабуть, дуже подібну картинку. Зі спілкування з колегами з „Transparency International“ у мене саме такий досвід. Наш регіон можна порівнювати з Латинською Америкою. Як не парадоксально, там у деяких напрямках розвиток пішов далі. Скажімо, в тому, як вдається залучати громадськість до цілого процесу.Масштаби тамтешньої співучасті різних груп громадськості та нагляду за роботою тих, хто вирішує, куди підуть гроші з місцевих бюджетів, в наших умовах собі навіть важко уявити. Однак в Латинській Америці бракує більшої незалежності юстиції, поліції. В нас це теж проблема, але в них політичний тиск на правоохоронні органи сильніший. Між Центральною і Східною Європою та Латинською Америкою багато паралелей: вони пройшли відносно подібною трансформацією від авторитарних режимів до демократії, зупинились на якомусь етапі в пошуках подальшої візії, а для корупції це створює ідеальні умови.