Український журнал - 11/2007

Зарежимлений простір свободи

Текст: Олександр Бойченко, Чернівці 

Головною культурною подією вересня в Україні став, як завжди, Львівський книжковий форум. Головним висновком, який я виніс із форуму, стало остаточне усвідомлення того, що вся наша влада, разом із Президентом, залишається безнадійно совковою. «Як? — можуть обуритися палкі ющенкофіли. — Як ви смієте називати совком людину, котра регулярно носить квіти на Чернечу гору, виступає за реабілітацію воїнів УПА, відстоює європейські цінності і взагалі дбає про духовність нації, її традиції, вишиванки, писанки, різьбярство, бджолярство і — самі бачите — книговидавництво!» А так, відповім я, що показником совковості мислення є не стільки його (мислення) зміст, скільки структура. Совок визначається не тим, про ЩО він дбає, а тим, ЯК він це робить. Новочасна Європа невипадково починалася з картезіанської «Розправи про метод». Бо метод — це шлях. Ви можете до посиніння говорити про свою європейську мету, але обравши не той шлях, ви неминуче й прийдете не туди.Тут я мушу зробити невеличкий відступ. Тобто дослівно відступити на три роки в минуле. Отож, вересень 2004 року, так само Львів, так само форум. Так само, але не зовсім. За братньої російської підтримки кучмедведчуковичі розгортають передвиборні репресії. Форум оголошує себе простором свободи. Через отруєння до Львова не змогла приїхати російська журналістка Анна Політковська. Та ми все одно презентуємо її «Другу чеченську» у перекладі Івана Андрусяка. Презентація перетворюється на акцію протесту. На вечір у Винничукових Винниках заплановане традиційне свято винограду. Святкувати його цікавіше у дворі, але поки ще всі не зібралися, ті, хто вже зібрався, блукають кімнатами. Хтось вмикає телевізор. На екрані з’являється Ющенко. Нас затинає. Що вони з ним зробили? Е ні, — солідарно кажемо ми один одному, — е ні, суки, — рішуче кажемо ми відсутнім серед нас владним сукам, — цього разу так не буде. «Янукович ніколи не стане моїм Президентом, — обіцяю собі я. — Навіть якщо він стане Президентом України, він все одно не буде моїм Президентом. Бо тоді моїм Президентом буде, наприклад, Кваснєвський. Або Буш. Або Мугабе. Або хрін моржовий. Але не Янукович». Треба щось робити, — заводимо ми один одного. — Наш Президент — Ю-щен-ко!У суботу по обіді, 15 вересня 2007 року, наш Президент Ющенко відвідав Львівський книжковий форум. Вже якось незручно всоте вдаватися до бджолярських метафор, але форумний Палац мистецтв у суботу по обіді справді нагадував затканий вулик. Кінетичні покупці з книжками в руках без особливого успіху проривалися до шпаринки-виходу, тим часом потенційні покупці з грошима в кишенях абсолютно даремно скупчувалися перед тією ж шпаринкою, котра для них була входом. Тобто якраз не була, бо на вході стояли охоронці, які на всі спроби зав’язати діалог відповідали суто по-європейськи: «Аб’єкт зарєжимлєн». Чи під цим «аб’єктом» мався на увазі Палац мистецтв, а чи сам Президент — охоронці не пояснювали. У підсумку кілька письменників не змогли пробитися до стендів на власні автограф-сесії, кілька видавців, навпаки, не змогли передати книжки на презентації своїх авторів, що відбувалися за межами Палацу мистецтв, а кілька моїх знайомих (гадаю, що незнайомих було значно більше) просто не встигли на свої потяги і мусили чекати завтрашніх, всі квитки на які були давно розпродані. Про такі дрібниці, як перекриті вулиці, сотні зірваних приватних та ділових зустрічей, а також про збитки видавців я вже мовчу. «Краще б нашим Президентом був Янукович, — в’їдливо посміхалися ми один одному. — Той би принаймні на форум не приперся».Я знаю: є журналісти, які сприйняли цю ситуацію інакше. Відвідини форуму Президентом, — кажуть вони, — це дуже важлива демонстрація президентських пріоритетів і водночас прекрасна реклама самого форуму. На що я відповім так: по-перше, Львівський форум не потребує реклами (бо і так вже не може вмістити всіх охочих) — він потребує розширення площ. По-друге ж, відвідуючи форум напередодні парламентських виборів, Президент рекламував перш за все свою політичну силу, а не українське книговидавництво. Чи додала така реклама голосів блокові НУ-НС? Сумніваюся.Ну, і насамкінець про приємне — у політичному сенсі, бо зрозуміло що з літературно-книжкового погляду форум і так був приємною подією. Так от, крім Президента, форум відвідали також Юрій Луценко, В’ячеслав Кириленко та Андрій Шкіль (може, ще хтось, але кажу про тих, кого сам бачив). Луценко з Кириленком проходжалися Палацом мистецтв у супроводі скромної охорони і особливих незручностей відвідувачам не створювали. Що ж до Шкіля, то він взагалі ходив без жодного супроводу. Тож маю надію, що коли хтось із них стане в майбутньому нашим Президентом, він не забуде цього досвіду перебування у просторі свободи і по-совковому не блокуватиме на кілька годин кілька тисяч людей лише заради того, щоб купити собі кілька книжок.