Український журнал - 4/2010

Інтернет-релізи

   Меломани усіх країн, певно, пам’ятають 2007 рік не в останнючергу за широким жестом англійських гуру альтернативного року „Radiohead“, що виклали свій новий реліз „In Rainbows“ в Інтернет для безкоштовного завантаження, чим змінили ставлення багатьох людей до феномену аудіопіратства.

   Якщо такі „рентабельні“ музиканти змогли відмовитися від частини прибутків задля ідеї вільного розповсюдження музики (та, звісно, власного піару), то що казати про молоді київські гурти, справжня „рентабельність“ яких – лише у світлій перспективі? І ось на наших очах змінилася вітчизняна схема „як стати зіркою“. Потрапити на телебачення та в радіоефіри, а також на сторінки модних видань – це вже не єдиний сценарій. Та й музичний „лейбл“ уже не конче потрібен. Головне – гарна студія звукозапису. Адже тепер молоді гурти шукають популярності у соціальних мережах та блоґах, викладаючи свої творіння для безкоштовного прослуховування та завантаження. Схема працює і дає перші „ягідки“. Нині мова піде про „ЧеЧе“ та „Вперше Чую“ – два гурти, що стали відомими для української музичної публіки завдяки своїм дебютним альбомам, які поширювалися через Інтернет.

   ЧеЧе.

   „Ні пари з вуст“

   Гурт, назву якого пишуть іноді як „4е4е“, – хард-лаунжеві софт-рокери, черкаського і галицького походження і з „пропискою“ у Києві. „Фронтвумен“ команди Яна Шпачинська визначна несподівано художньо вартісною лірикою і растаманськими інтонаціями своїх пісень. А також відома участю в музичних проектах „Шпага“ (разомз Ніною Гаренецькою з „ДахиБрахи“) та „Запаска“ (з Павлом Нечитайлом з „Пропалої Грамоти“).

   Сьогодні, у часи розквіту в українській музиці етніки, автентики та фольклору у всіх формах та виявах, цінним делікатесом стає хороша авторська пісня. Адже, як довели двотисячні, талантів інтерпретації та оновлення традиційної музики нам таки не бракує. Тоді як ситуація у галузі авторської пісні трохи менш втішна.   Взагалі питання місця поезії у хорошій пісні досі залишається відкритим. Можливо, мають рацію ті, хто вважає, що шедевр поетичного мистецтва можна добряче зіпсувати, поклавши його навіть на хорошу музику. Безумовно одне: вимоги до слів популярної пісні зовсім інші, ніж до літературного твору. Які саме? Важко сказати. Лиш іноді, коли в конкретних життєвих ситуаціях згадуєш окремі пісенні рядки, і вони змушують тебе по-іншому подивитися довкола, починаєш розуміти, що то таки особлива пісня. „Маленька повінь на обличчі слід залишила“, „Не розумію цієї мови, / якою дерева голі ведуть свої розмови“ – згадується із „ЧеЧе“. А іще – „Навалилось зелене море, / від якого тікати страшно ще. / Язиком по піску проводить, / бо для моря пісок то ласощі“. Але то – зі „Страшного сну“. А для весни є цілий приспів –„Піднімає високо / і притискає до дна. / Під землею соком / рухає весна“.

   Не всі шанувальники „ЧеЧе“ в курсі, що „професійна кар’єра“ Яни Шпачинської почалася з перемоги на бардівському фестивалі „Срібна підкова“. Пророкувати майбутнє – невдячна справа, проте думка про те, що творчість колективу має потенціал бути „гарною популярною музикою“ лунала вже неодноразово.

   Альбом „Ні пари з вуст“ можна завантажити на офіційному сайті гурту за адресою www.4e4e.com.ua

оцінка: 8/10

   Вперше Чую.

   „СкаСка“

   Іще один гурт із бардівським або майжебардівським минулим. Якщо хтось із читачів пригадує назву акустичного дуету „Тетраколор“ – знайте: це ті самі хлопці. Ну, майже. Адже раніше їх діяло лише двоє: Григорій Вагапов (автор пісень, вокал, гітара, губна гармоніка) та Богдан Кутєпов (вокал, баян, сопілка). Пізніше до хлопців долучився Вадим Лежньов (барабани, перкусія, аранжування).    „Підкупає“ у творчості „Вперше Чую“ насамперед сильна і дещо „буратинська“ енергетика, а-ля стихійний сейшн у студентському гуртожитку. Втім, це враження не таке вже і хибне, адже гурт веде свій родовід саме з гуртожитку Інституту журналістики.

   Із літературною мовою сучасна авторська пісня дружить зовсім не міцно. Але натомість маємо цікаве явище: кожен гурт має „свою мову“, що складається із суржику, діалектизмів, оригінальних інтонацій. У результаті українські меломани мають справу з барвистою палітрою суржиків, від франківського („Перкалаба“) і до сумського („Хамерман знищує віруси“).

   Тож ніхто б і не помітив внадження київського суржику у тісну компанію, якби мовні неточності не потрапляли б у риму, а надто – у кульмінаційний момент композиції і не виглядали би відвертими помилками („І залишиться на віка / все, що ми знаєм про Ченчика“). Втім, є на диску „СкаСка“ і зовсім не „буратинська“ перлина. І  належить вона якраз до російськомовної частини записів (адже альбом двомовний). „По снегам ли зимой иль по хляби осенней / Возвращался домой от Сергея Есенин“, – так вона бере слухача в полон. А потім змушує згадати кілька хітів російського року і задуматися над тим, наскільки ж „драйвовим“ може бути баян. Недарма історія популярної музики останніх років ознаменована „великим поверненням“ баяна.

   Альбом „СкаСка“ можна завантажити на офіційному сайті гурту за адресою www.v4.kiev.ua. Втім, цей реліз тепер можна шукати і в музичних магазинах.

оцінка: 7/10

Галина Романенко