Український журнал - 5/2010

Політичний вимір Закарпаття

   Текст: Іван Стряпко, Ужгород

   Політична ситуація у Закарпатті після вступу Віктора Януковича на свою посаду зазнала змін. Незважаючи на достатньо слабку підтримку населення, президент наразі у співпраці з Віктором Балогою формує органи місцевої влади. Водночас регіонали проводять активну підготовку до чергових виборів до органів місцевого самоврядування, беруть у свої руки адмінресурс і займаються розкруткою кандидатів, хоча досі непевною залишається ситуація навколо визначення конкретної дати виборів.

   Про вибори, що будуть

   Натомість основні конкуренти Партії регіонів на майбутніх виборах не проявляють жодної публічної активності, хоча не виключено, що зараз у БЮТі відбувається процес реорганізації. Їх головною проблемою у Закарпатті є відсутність досвідченого, професійного та популярного політичного лідера. Разом із тим, БЮТ досі не висуває жодних нових облич, а списки у міську раду м.Ужгорода взагалі формуються за доволі дивним принципом особистої наближеності до очільника міської організації В.І.Гнатківа. За неофіційними даними, в першу п’ятірку ввійдуть люди, далекі від політики, що вже викликало обурення передових у минулому партійців та їх відхід від партійного будівництва.

   Скоріш за все, з політичної мапи Закарпаття зійде НУНС, який після виходу В. Балоги з його лав втратив усі фінансові, адміністративні та медійні ресурси в області, а також вплив серед населення через непослідовну діяльність її лідера В. Ющенка. Теперішній обласний керівник П. Станко має репутацію людини, пов’язаної з криміналітетом, і не користується пошаною ані серед партійців (основна маса є інтелігенцією), ані серед населення.

   Потенційно хороші стартові можливості на Закарпатті має партія „Сильна Україна“ С. Тігіпка, яка наразі веде організаційну роботу по створенню мережі осередків у Закарпатті. Очевидно, проблемою партії буде те, що її лідер М. Попович є людиною, наближеною до В. Балоги, тому невідомо, чи партія буде самостійною, чи буде в повній залежності від Віктора Івановича.

    Партія Арсенія Яценюва „Фронт змін“ уже має розгалужену організаційну мережу по Закарпаттю, в якій працюють молоді фахівці, проте проблемою партії є те, що її електорат – переважно молодь – проявляє слабку активність на виборах. До того ж, очільник „Фронту змін“ в Закарпатті Р. Броуді є людиною, безпосередньо пов’язаною з криміналітетом, зокрема, з наркоторгівлею.

   І останнє, на що варто звернути увагу, це „Громадянська позиція“ – проект Анатолія Гриценка. Слід зазначити, що при достатньо непоганих рейтингах самого Анатолія Степановича, обласний осередок, зокрема його очільники, встигли розсваритися ще на початку виборчої кампанії. Слід зазначити, що весь проект був відданий на ініціативу місцевих бізнесменів-активістів, тому персональні непорозуміння одразу значно послабили організаційні та фінансові можливості ГП. До того ж, непрофесійне керівництво, яке не дослухалося до жодних доречних порад, не спромоглося навіть провести мінімальну агітаційну кампанію.

   Потенційно найвпливовішою політичною силою в Закарпатті залишається „Єдиний Центр“, який на сьогодні зосереджує всі фінансові, адміністративні, медійні ресурси. Проте неясно, чи будуть вони об’єднуватися з Регіонами на майбутніх виборах, чи спробують самі, за допомогою мадярів, отримати більшість в органах місцевого самоврядування.

   Про вибори, що були

   Президентські вибори–2010 у Закарпатті мали ряд особливостей, які відрізняли область від інших регіонів України. Насамперед, це надзвичайно низька участь населення у голосуванні (за даними ЦВК – 56,5 % у першому колі та 56,37 % – у другому). Закарпатська область виявилася єдиним регіоном, де у першому колі перемогу здобув В. Янукович (29,7 % – у першому та 41,55% – у другому), а у другому – Ю. Тимошенко (26,3 % – у першому та 51,66 % – у другому).

   Обласні виборчі штаби обох головних кандидатів у президенти України достатньо мляво й неефективно проводили виборчу кампанію. Представники В. Януковича основні сподівання покладали на адмінресурс та підтримку Української православної церкви Московського патріархату, а представники Ю. Тимошенко спиралися на харизму свого лідера, не проявляючи жодної ініціативи в агітаційній роботі.

   За показником явки на вибори Закарпаття впевнено посідає одне з останніх місць по Україні. Це пояснюється, по-перше, явищем „заробітчанства“, коли значна частина населення перебуває за межами області й не може взяти участь у голосуванні; по-друге, відсутністю громадської активності громадян. Через низьку активність виборців політичні партії чи кандидати у президенти України не витрачають значних ресурсів на виборчу кампанію у Закарпатті, віддаючи перевагу іншим методам, зокрема адмінресурсу, співпраці з церквою чи підкупу виборців у формі передвиборчих подарунків. Відтак передвиборчі штаби не мають достатньої кількості фінресурсів, укомплектовуються непрофесійними працівниками й невиявляють активності у передвиборчій роботі, а також неспроможні навчити членів виборчих комісій та спостерігачів.

   Церковні організації, попри формальне проголошення невтручання у вибори, на практиці беруть активну участь у них. Зокрема, Українська православна церква Московського патріархату у даному випадку підтримувала В. Януковича, саме цимі можна пояснити значний відсоток голосів, отриманий ним у 72, 73 округах, де дана церква має найбільший вплив. А Греко-католицька церква на цей раз підтримувала Ю. Тимошенко. Але заради справедливості зазначу, що греко-католики ніколи не дозволяють собі прямої політичної агітації в стінах своїх храмів, чи під час місіонерської діяльності, обмежуючись лише загальними моралізаторсько-повчальними закликами до своїх вірних. У той же час, УПЦ МП прямо закликала доконкретного вибору, а нерідко в її церквах поряд з церковними лавками знаходились виборчі штаби проросійських кандидатів (наприклад, у 2006 році в православному храмі в м. Ужгороді знаходився штаб Прогресивної соціалістичної партії Н. Вітренко). Крім того, у Закарпатті найбільша в Україні громада „Свідків Єгови“, які закликають своїх вірних до абсентеїзму, що є однією з причин низької активності населення на виборах.

   У Закарпатті найбільш часто та ефективно використовується передусім фактор адмінресурсу. Причиною цього є високий рівень безробіття, особливо у селах, правовий нігілізм й слабка громадська активність населення, яка спрямована скоріше на намагання виділитися й отримати доступ до влади, ніж на захист прав населення. Відтак високопосадовці дають вказівки своїм підлеглим (особливо лікарям та учителям) забезпечити необхідні результати виборів шляхом їх безпосередньої агітації, або тиску на виборців.

   Тут присутній також високий відсоток національних меншин (угорці, румуни), які слабо інтегровані в українське суспільство, не володіють українською мовою й замкнуті у своєму середовищі. На виборах вони голосують переважно так, як їх спрямовують національна інтелігенція та національно-культурні організації.

   Хто володіє Закарпаттям?

   І на останньому місці, зате не останнім за значенням у регіоні є адміністративний та політичний вплив Віктора Балоги. Він має вагомий вплив на адміністративний апарат та політичну еліту Закарпаття, а також найпотужніші у регіоні фінансові ресурси. Підтримка В. Балогою тієї чи іншої політичної сили означає збільшення відданих за неї голосів. До прикладу, на парламентських виборах у березні 2006 р. Народний Союз „Наша Україна“ (НСНУ), який в області контролював В. Балога,отримав 25,7 %, БЮТ – 20,2 %, ПР – 18,6 %. На позачергових виборах у парламент 30 вересня 2007 р. виявилося, що Закарпаття стало єдиною областю України, де переміг НУНС (трійка лідерів мала такий вигляд: НУНС – 31,1 %, БЮТ – 28,8 %, ПР – 19,7 %. На президентських виборах 2010 р. В. Ющенко, позбувшись підтримки В. Балоги, отримав лише 5,93 % голосів.

   На останніх президентських виборах Балога підтримав Януковича, що й забезпечило успіх останнього у Закарпатті. Більшість політичних експертів схилялася до думки, що взамін він (Балога) отримав гарантії збереження свого впливу та бізнес-інтересів у Закарпатті й очолення Обласної державної адміністрації. Підтримка В. Балоги необхідна В. Януковичу у Закарпатті, позаяк головний регіонал областіОлександр Ледида не є публічною фігурою, не має видатних організаторських здібностей чи популярності (до прикладу, він восени 2008-го і влітку 2009 року, маючи підтримку владних й силових структур, двічі програв проміжні вибори у Баранинську сільську раду!), тому важко говорити про його спроможність виконувати завдання, поставлені новим президентом.

   Однак 19 березня 2010 р. новим головою Обласної державної адміністрації був призначений таки О. Ледида. Невдовзі відбулися інші призначення: прокурором Закарпатської області був призначений А. Петруня, який замінив на цій посаді кума В. Балоги Ю. Бенцу, податкову адміністрацію очолив М. Хом’як, замінивши на цій посаді Т. Шаповалову, головним міліціонером області призначений В. Русин, кримінальна справа проти якого була закрита за тиждень до його призначення, обласне управління Служби Безпеки України очолив В. Сітар, який замінив креатуру В. Балоги В. Рокицького. Ці призначення дали змогу політичним експертам говорити про те, що В. Янукович відмовився від співпраці з В. Балогою. Проте, на мою думку, призначення О. Ледиди було узгоджене з В. Балогою, під керівництвом якого новий губернатор не один рік працював.

   По-перше, навряд чи екс-очільник Секретаріату президента (В. Балога) погодився б „піти на пониження“ й зайняти пост голови Обласної державної адміністрації (ОДА) й приковувати до себе надмірну увагу. По-друге, всі заступники голови ОДА й частина голів районних адміністрацій залишилися на своїх посадах. Ці люди свого часу відбиралися на посади В. Балогоюй залишені на своїх посадах новою владою як преференції В. Балозі. По-третє, О. Ледида очолив обласний осередок Партії регіонів за сприяння В. Балоги. Головний регіонал області не є ідеологічним регіоналом, проте спромігся очолювати обласний осередок завдяки отриманим від В. Балоги преференціям, незважаючи на внутрішньопартійну опозицію. По-четверте, ще у 2006 р. була створена пробалогівська більшість в обласній раді, до якої увійшли НУНС, Соціалістична партія, угорські партії та Партія регіонів, представники якої отримали високі посади. По-п’яте, О. Ледида не володіє необхідними навиками,  досвідом та знаннями для посади голови ОДА, а Партія регіонів у Закарпатті – необхідним кадровим резервом. У той же час, у область не направляються регіонали з інших областей, а призначаються виключно закарпатці, більшість з яких тісно пов’язані з В. Балогою. Все це свідчить про непублічну співпрацю між В. Януковичем та В. Балогою.

   Однак у подальшому така співпраця може перерватися, оскільки на виборах до органів місцевого самоврядування (на сьогоднішній день невідомо, коли вони відбудуться, найімовірніше – восени 2010-го, або у березні 2011 р.) Партія регіонів та очолюваний В. Балогою „Єдиний Центр“ (ЄЦ) конкуруватимуть між собою за вплив на населення. Навряд чи ПР задовольниться становищем васала В. Балоги, тому спробує формувати більшість у місцевих радах довкола своїх фракцій. Малоймовірно, що керівництво ПР дозволить В. Балозі вступити у ПР та очолитии її закарпатський осередок, оскільки він надто амбітний політик, схильний вести самостійну політичну гру, до того ж, неодноразово переходив з однієї партії до іншої. Скоріш за все, В. Балога відійде від активної політики за умови збереження своїх бізнес-інтересів та вступу одного з близьких родичів у ПР. Або ж спробує використати політичне „русинсво“ для досягнення певної автономії Закарпаття з метою мінімізувати вплив Києва на регіон й таким чином убезпечити себе від зміни політичної кон’юнктури.