Український журнал
Всі попередні номери
Наш читачу!
Тема, яку ми обрали для цього номера, важлива і непроста. Російсько-українську війну, гаряча фаза якої почалася у 2014 році, супроводжує війна інформаційна. Це вже, мабуть, ні для кого не є секретом. Ми вже також давно зрозуміли, що вона не менш небезпечна, ніж та, що вирує на Сході
України. І головне, що у цього фронту немає лінії розмежування, за якою більш-менш спокійно.
Ми повинні розуміти, що ця війна почалася ще задовго до окупації Криму і зайняття Слов’янська групою Стрєлкова. Вона без меж і правил поширилася всією Європою і не тільки. До неї ми і наші ЗМІ не були готовими, бо не були
готовими до жодної війни.
З російською пропагандою під виглядом російського ТБ я зустрівся особисто ще під час війни в Грузії. Але детальніше я зміг познайомитися з їхньою роботою вже у квітні 2014 року в Слов’янську, де тоді дуже активно
«працював» Life News. Я був свідком провокації на українському блокпості, яка, певно, стала картинкою для того, щоб показати, як українські військові
«принижують» журналістів.
Як побороти російські інформаційні атаки, відповісти важко. Адже складовою російської інформаційної війни є не лише недолугі фейки «про розіп’ятого хлопчика». А джерелом їхнього розповсюдження є аж ніяк не лише російські ЗМІ. Колабораціонізм у цій сфері не поступається колабораціонізму на окупованих територіях.
Як у цій ситуації повинні поводитися журналісти? Відповідь на це питання шукають і журналісти, і активісти. Дискусії вже точаться. Принаймні в Україні.
Вони проходять важко і боляче. Одну з таких дискусій наводимо для вас на сторінках нашого журналу. А саме у тексті Тетяни Безрук «Монополія на “зраду”» в рубриці «Тема» і блогу Євгена Дикого «Ми контужені на всю голову,
Настю!» у рубриці «Між іншим».
Проблема в тому, що дискусія формується не довкола «оригінального матеріалу», на це вже ніхто не зважає, а довкола створеної «авторитетної думки». В результаті мало хто знає, що насправді сказала чи показала Станко
або інші журналісти. Важливим є лише те, що про неї сказав той чи інший авторитет соціальної мережі — можна сказати, суд відбувся, залишилося закидати винну «інформаційним камінням».
А далі не менш важливі і актуальні теми. DoS-атаки, вбивство полковника розвідки Максима Шаповала, розслідування вбивства журналіста Павла Шеремета — і все це на вулицях Києва.
На щастя, є ще в нас і рубрика «Культревю» — це так, для очищення душі.
На все добре! Далі буде!
Скачати повну версію: 4/2017 [PDF, 2 Mb]
Всі попередні номери
