Український журнал
Всі попередні номери
Наш читачу!
Початок літа минув в очікуванні контрнаступу на півдні України. Звісно, усім би хотілося бачити швидку й успішну операцію зі звільнення українських територій. Кожен більший чи менший успіх на полі бою викликає в засобах масової інформації потребу не лише коментувати актуальну ситуацію, а й давати прогнози на майбутнє. На жаль, найчастіше такі прогнози дають коментатори, у яких немає доступу до інформації й бачення повної картини боїв, сил і засобів як української армії, так і армії противника.
Переповнені подивом і захопленням від героїзму й витривалості українських воїнів — зрештою, цілком справедливо, — ми часто забуваємо про контекст. Про світ, який нас оточує і від якого значною мірою залежить наше майбутнє. Начебто ми розуміємо, що ця війна є не лише російсько-українською війною. Про це від самого початку заявляла росія, про це говорила й Україна, коли намагалася знайти союзників. Це вже давно зрозумів цілий світ. І наразі ми, затамувавши подих, спостерігаємо, як створюються коаліції. Хто стає на бік України, а хто — на бік росії. Усі ми розуміємо, що без союзників перемогти й вистояти в цій війні Україні було б дуже важко, якщо взагалі можливо. Попри це, українські медіа — устами своїх модераторів і коментаторів — часто грішать несправедливою критикою чи навіть висміюванням наших союзників, а передусім — ігноруванням процесів, які відбуваються поза межами України, але мають вирішальний вплив на майбутнє українців. Болісно сприймаємо те, що світ нас не знає й не розуміє, властиво, не знаючи й не розуміючи його.
Однією із таких тем, яка потроху починає проникати в українські медіа, є тема Китаю. Але варто розуміти, що цю проблематику потрібно значно поглиблювати й розширювати, не обмежуючись лише коментуванням подій довкола Тайваню. Китай грає свою нечесну гру. З Україною також. Але ласі до китайських грошей політики, аналітики тощо намагаються переконати нас у тому, що в нас із Китаєм є «своя гра».
Як би нам не хотілося швидкої перемоги, не варто обманювати себе й інших. Не ставити завищених очікувань. Зрозуміти, що ця війна надовго. І що все ще попереду.
Від редакції «Українського журналу» — Ленка Віх
Скачати повну версію: 2/2022 [PDF, 2.5 Mb]
Всі попередні номери
