Український журнал
Всі попередні номери
Наш читачу!
Осінь, як і очікувалось, не послабила, а лише підсилила виклики, перед якими опинилась Україна й західний світ. Так звані референдуми, мобілізація і загроза (уже не лише теоретична) використання ядерної зброї росією свідчать про те, що сподівання знайти здоровий глузд у кремлі є марними. Тим більше, що і в кремлі, і в цілому світі розуміють, що росія зайшла надто далеко, давати задню вже пізно.
Без сумніву, небезпека нависла над усім світом, але все-таки Україна — на передовій. І попри це, здається, що саме українці зберігають найбільший спокій і стійкість. Мабуть, розуміючи, що в епіцентрі так і має бути. Саме Україна і її потуга — один із феноменів нашого часу, який змінюватиме не лише ставлення навколишнього світу до України, він, властиво, змінить і світ, і саму Україну.
Навіть той, хто все своє свідоме життя живе ідеєю та боротьбою за вільну, незалежну, європейську Україну, з подивом спостерігає за змінами, які впродовж цих місяців війни відбуваються в українському суспільстві. Зокрема, коли йдеться про його українізацію. Глибинну й ту, яка проявляється на поверхні. Звикнувши до того, що все українське притаманне насамперед інтелігенції і селянам, цікаво спостерігати, з якою швидкістю українізуються інші прошарки суспільства. Ті, які зазвичай озиралися на більш «просунуту», «багатокультурну» й «модерну» москву, тепер потонули в шароварщині по самі вуха.
Цікаво, те, що ще нещодавно вважалося архаїзмом, нині виявилося напрочуд актуальним, якщо не пророчим. Бо ця «архаїчність» не лише допомогла українському народові зберегти власну ідентичність і не розчинитись у радянському морі, а і стала його зброєю у важку годину. Слова Шевченка на обдертому білборді в Балаклії прозвучали із новою силою. Це відео, де звучить «Борітеся, поборете!», бачили всі. Але із такою ж силою звучать слова Лесі Українки, як зрозумієте за хвилину, прочитавши есей «В евакуації з Лесею» шістнадцятирічної киянки Марти Швець.
Можливо, саме тому наступні номери нашого журналу будуть більше спрямовані на літературу та мистецтво. Але до політики ми знову скоро повернемось, бо нема нічого більш політичного, ніж культура.
Від редакції «Українського журналу» — Ленка Віх
Скачати повну версію: 3/2022 [PDF, 2.8 Mb]
Всі попередні номери
