Український журнал
Всі попередні номери
Наш читачу!
Цей номер ми вирішили присвятити причинам і наслідкам скандалу, який наприкінці цієї весни серйозно зашкодив польсько-українським відносинам. Суперечка, що завершилася позбавленням і поверненням найвищих державних нагород, виникла не на порожньому місці. Проте головна її причина — як би дивно це не звучало й попри те, що її не завжди розуміють сусіди й союзники Польщі й України — не криється в питаннях нерозв’язаного минулого, хоч як би польська сторона на цьому не наполягала.
Проблема постійного нагнітання питання, пов’язаного з подіями, які відбулися на Волині в 1943 році, не в тому, що якась зі сторін ще не встигла достатньо переосмислити їх чи належно за них вибачитись, а в тому, що ця трагедія, яку вже ніяк не виправити, слугує вічним інструментом, який частина польської політичної еліти використовує для мобілізації виборців і імітації політичного порядку денного. І тут питання не так до президента Польщі Кароля Навроцького чи політиків на кшталт Ґжеґожа Брауна, а до тих польських політиків, які позиціонують себе демократами й лібералами, але так само не цураються інструменталізувати цю трагедію. Важко повірити, що політики такого рівня не розуміють простого факту: Україна ніколи не визнає представників своїх визвольних змагань злочинцями.
Звісно, те, що польська сторона для цих підступних ігор використовує момент, коли Україна бореться за своє виживання, не робить їй честі. Ба більше, для атаки на Україну вона використала платформу Європейського парламенту, внісши у звіт щодо України пункт про важливість поваги до «почуттів та скорботи польської сторони».
Попри вкрай складне становище України через бойові дії та загрозу того, що Польща як член ЄС може застосувати право вето на шляху євроінтеграції України, дивує інше: Варшава таки стала на шлях наперед програної для себе війни.
Від редакції «Українського журналу» — Ленка Віх
Скачати повну версію: 1/2026 [PDF, 2.2 Mb]
Всі попередні номери
