Український журнал

літні лиха

Всі попередні номери

Наш читачу!

Ще в середині липня здавалося, що літо буде довге, гаряче і нудне. Ну, хіба що трохи розважило святкування 1020-ї річниці хрещення Русі чи театральне розслідування в справі отруєння Віктора Ющенка. Та вже за кілька днів зробилося зрозуміло, що воно (літо) буде може довгим і — як на Центральну Європу — неприємно спекотним, але аж ніяк не нудним.
Спочатку нас облило холодною водою повеней, які в Словаччині, Польщі та передусім в Західній Україні забрали десяткам людей не лише маєтки, але й життя. А згодом — і це був дійсно холодний душ — надійшла звістка про військові дії в Грузії.
Здавалось би, події, які між собою ніяк і нічим не пов’язані. Але все ж їх щось пов’язує — людська байдужість. Бо чим ще можна виправдати роль, яку ми відіграємо, нищачи самих себе і природу, полегшуючи руйнівну роботу всім природнім катастрофам? Адже не один фахівець підтвердить, що глобальне потепління (за яке теж несемо немалу відповідальність) — це одна справа, а т.зв. «людський фактор» у подіях на кшталт цьогорічних паводків — цілком інша. Ненаситне вирубування лісів, нерегульовані річки й потічки, захаращення природи сміттєзвалищами. То від кого ми очікуємо спасіння?
А події на Кавказі? Чого дивуватися? Пробачили неодноразово Чечню? Пробачили Ходорковського? От і «маємо те, що маємо», як казав один «класик».
До речі, є ще одна річ, яка, в специфічний спосіб, могла б пов’язати ці дві неоднозначні й різнопланові події, а саме висловлювання Вацлава Клауса. Зрозуміло, всі вже добре знають, що як тільки мікрофон наближається до вуст чеського президента, то народ обов’язково почує або щось цілком неочікуване, або щось таке, чого ніхто не хотів би чути. Якщо заяви проти природозахисників і «неекологічні» погляди Клауса давно відомі (адже він уже довший час заперечує вплив глобального потепління на природу, а попередження екологів називає «штучно викликаною панікою»), то його коментарі щодо російсько-грузинської війни стали справжньою сенсацією цього літа. Бо як і чим можна пояснити факт, що довголітній державний діяч і президент Чехії може назвати дії грузинів фатальними, не згадавши й півсловом фатальну й провокаційну роль Москви, та ще й у рік, коли весь чеський народ поминає 40-річчя окупації? До речі, на проспекті Руставелі в центрі Тбілісі перед будівлею парламенту відкрито виставку фотографій «Прага 1968 – Грузія 2008». Може, грузини й неадекватно поставились до ситуації та дещо наївно очікували на допомогу Заходу, але цікаво було б прослідкувати за діями чеського президента, якби Росія взялася відстоювати права російських громадян у Чехії. А їх тут чимало. Кількісно, може, й більше ніж у Південній Осетії. Один із коментаторів навіть навів приклад Карлових Варів, де росіян може і більше, ніж у Цхінвалі. Позиція президента видається незрозумілою, як, зрештою, і його толерантність до Росії. Хоча, як ви думаєте — хто спонсорує переклад контроверзійної книги Клауса «Синяя, но не зеленая планета» в Росії? Не хто інший, як компанія ЛукОйл, якій лише на руку, що чеський президент у своїй «праці» критикує намагання урядів обмежувати промисловість та реформувати економіку з урахуванням потреб екології. Клаус дуже тішиться, що його книга виходить саме в Росії. Бо, за його словами, Росія — це держава, якій нашкодив комуністичний режим, що «намагався приборкати вітер подібно, як і нинішні природозахисники». Натомість про шкоду, яку Росія завдає всім довкола, він говорити не збирається. Нинішньої Росії — як Клаус сам сказав у останньому інтерв’ю для російської газети «Комерсант» — він не боїться. Додавши, щоправда, що не наважується говорити за всіх чехів. За всіх він і не говорив.

Скачати повну версію: 9/2008 [PDF, 2.6 Mb]

Статті в номері:
вдома на чужині

гості

Олег Листопад: „Людина така тварюка – не хоче вірити тому, що їй не подобається“

тема

з краю

культревю

Всі попередні номери