УЖ
Українська Čeština
Polska English
LVIV - Open to the World

Український журнал

або хрест зніми, або труси одягни
Всі попередні номери

або хрест зніми, або труси одягни Наш читачу!

Чим зайнявся новий український президент і „його“ влада в перші три місяці своєї діяльності? Ну, з перших днів зайнялися питаннями, якими в кризовій економічній ситуації зайнявся б кожен великий державотворець, а саме перейменуванням Секретаріату на Адміністрацію, дегероїзацію героїв, продовженням дії договорів, чинність яких ще далека від завершення, а ще підписанням договорів про наступні договори, як наприклад, про демаркацію кордону з Росією, при цьому так і не розв’язавши проблему делімітації Азовського та Чорного морів і Керченської протоки (хоча, властиво, лише про це і йдеться).
А реформи? До них руки наразі не дійшли. Але почекаймо ще кілька днів, президент України обіцяв десь у червні представити концепцію реформування країни, над чим працює „щодня“ і для чого найняв „найкращих у світі спеціалістів з найвідоміших консалтингових компаній“.
А тепер про те, що йому/їм дійсно вдалося. Насамперед, вдалося ефективно попрацювати над захопленням усієї вертикалі влади. Президент, Уряд, Верховна Рада, Конституційний суд нині діють як одна команда. Хто думає, що все це неконституційно, нехай звертається до Конституційного суду, котрий дасть таку інтерпретацію, що розвіються будь-які сумніви.
А що робить так звана українська опозиція? Чому вона виявилася неспроможною бодай якось адекватно прореагувати і протидіяти? Бо за п’ять останніх років ця команда спромоглася: перейменувати Адміністрацію на Секретаріат, незаконним способом пороздавати звання, не змінивши перед цим закони, багато говорити про непродовження договорів (при цьому не зумівши змусити другу сторону хоча б дотримуватися діючих), довго вести переговори про ціну на газ і нарешті „вибити“ з Росії найвищу в світі ціну (і все це називати прагматичними відносинами), а решту часу витратити на спробу захопити всю вертикаль влади – кожен під себе. Тепер з їхніх вуст можна почути заклики: „Без вас, громадян, ми нічого не зможемо“. Як тривога, то до Бога... Але у цьому всьому є таки трохи надії. Очевидно, що громадян на Майдан стара команда вже не збере. Нема того, хто зібрав би. Зате починає діяти велика кількість
громадянських ініціатив, які можуть, – не швидко, але за якийсь час, – створити альтернативу чи принаймні продовжити процес творення громадянського суспільства. Бо будьмо щирі, Помаранчева революція була чудова, проте Майдан лише показав, що українці можуть створити громадянське суспільство. Та над цим потрібно працювати щодня. П’ять років загубили не лише українські політики...

Ленка Віх


Скачати повну версію: 6/2010 [PDF, 2.6 Mb]



Статті в номері:
вдома на чужині

гості

тема

з краю

культревю



Всі попередні номери
Український журнал