Український журнал

виживання самотужки

Всі попередні номери

Наш читачу!

Про стан театру у сучасному світі, як і в Україні, варто говорити в ширшому контексті культури, особливо з огляду на домінування споживацтва та комунікативних технологій, котрі впливають на наше бажання спілкуватися «наживо».
Яким має бути сучасний театр, чим привабити глядачів, де проходить межа між театром «традиційним» та «офф»? Це лише декотрі з питань, на які в усьому світі намагаються знайти відповідь вже не перший рік. В українських умовах до них долучаються свої проблеми: освіта, ще більша схильність до споживацької моделі життя, а також банальне питання фінансів. Унаслідок цього чимало цікавих проектів або не розвиваються, або зникають. Ситуація з українським театром відображає процеси, які характерні для усього суспільства. Значна частина театрів живе відірвано від світу, що блокує можливість подальшого розвитку. Владислав Троїцький, наприклад, говорить прямо: «Ми знаходимося в глухомані». Український театр не функціонує в Європі, українці відрізані від того, що відбувається в європейському театральному світі. З подібним діагнозом погоджується й Місько Барбара, з тією різницею, що він бачить позитивні ознаки змін — українські театри поступово, але починають їздити Європою, організовуються спільні проекти з театрами інших країн. Врешті-решт, попри величезні проблеми, функціонує ГОГОЛЬFEST. Виникають нові театральні групи з молодими виконавцями. Карта цих ініціатив охоплює практично всю Україну. Як переконує Барбара, навіть у сучасному світі, в якому панують поспіх та гонитва, театр «виграє своєю унікальністю».
«Життя — не театр», писав один із видатних польських поетів Едвард Стахура. Спостерігаючи, однак, за політичним життям в Україні, можна сміливо сказати, що театралізованої поведінки та гри в ньому більше, ніж реальних дій. Значна частина українських політиків давним-давно перекваліфікувалася в акторів, здебільшого — в поганих. Мелодрама під назвою «Врятувати Юлю, або Україна до Європи» перетворилася на фарс, де на задньому плані розігруються незрозумілі та складні, на перший погляд, процеси. Однак, як підкреслює Юрій Романенко, щоб відкрити і зрозуміти секрет українських процесів, вистачить простого ключика — по-перше, зрозуміти, що йдеться насамперед про гроші, а по-друге, усвідомити, що багато чого відбувається, ніби у звичайному дурдомі. Оцінювати, як завжди, вам, дорогі читачі!
Петро Андрусечко

Скачати повну версію: 5/2013 [PDF, 2.8 Mb]

Статті в номері:
вдома на чужині

гості

Владислав Троїцький: «Настає час повернення до нормальних людських цінностей»

тема

з краю

культревю

Всі попередні номери