УЖ
Українська Čeština
Polska English
LVIV - Open to the World

Український журнал

«Динамо» Дюнкерк
Всі попередні номери

«Динамо» Дюнкерк Наш читачу!
Наше авто зупинилося перед блокпостом на піщаній дорозі, оточене людьми в масках і з автоматами. Спостерігають за кожним нашим рухом. «Ви хто?», — запитую озброєних у формі, котра не піддається ідентифікації. «Самооборона Криму!». Але ж ми не в Криму, а на Арабатській Стрілці, котра входить до Херсонської області, а перед нами — ніяка не Самооборона, а російський спецназ. Так виглядає лінія фронту. Росія анексувала Крим, загроза війни досі надзвичайно реальна. Ситуація настільки динамічна, що ми не спроможні передбачити, як розвиватимуться події, коли цей номер потрапить до ваших рук.
Від кінця листопада минулого року, впродовж трьох місяців ми були свідками змагань активної частини українського суспільства зі злочинним режимом. Від мирного Майдану — до боїв у центрі Києва. Підсумок кривавий, проте українці довели, що вони готові віддати життя за свободу — режим упав, Янукович утік. Перемога Майдану — заслуга не лише бійців на барикадах, але й сотень тисяч тих, хто допомагав, підтримував, самоорганізовувався в столиці та інших регіонах країни.
Перемога Майдану стала приводом для реалізації Кремлем свого сценарію — в Криму з’явилися сепаратисти. Сценарій не новий, адже події на півострові дуже схожі на спроби провести подібний «референдум» у Криму на початку 1990-х. Але тепер усе сталося значно швидше, і під наглядом російської армії.
Де-юре, Крим залишається частиною України, де-факто, він перетворився на суб’єкта Російської Федерації. На півострові залишилися лояльні громадяни України — українці, кримські татари, і... росіяни. У Бахчисараї через день після так званого референдуму перед одним з ресторанів майорів кримськотатарський прапор, а поруч — блакитно-жовтий. Власник сказав мені, що власною волею ніколи його не зніме.
Росія викрала Крим, але водночас втратила Україну. Здається, назавжди. Сьогодні важко говорити українцям про якесь слов’янське братерство. «Русский мир» тепер асоціюється лише з брутальною силою.
Нова українська влада, на жаль, проявила слабкість перед лицем анексії Криму. Брак рішучості наразив українських солдат на важкі випробування. Чимало з них не вистояли, однак були й герої. Сьогодні Київ повинен зробити все, щоб стабілізувати ситуацію у південно-східних областях. Сьогодні Захід не готовий до нової холодної війни, натомість путінська Росія — цілком. Україні ж потрібна допомога!

Петро Андрусечко


Скачати повну версію: 1/2014 [PDF, 2.3 Mb]



Всі попередні номери
Український журнал