Український журнал
Всі попередні номери
Наш читачу!
Танки, літаки, артилерійський обстріл, убиті солдати та цивільні мешканці — на Сході України триває війна. Десятиденне припинення вогню, проголошене президентом Порошенком у червні, не принесло бажаного результату. Бойовики понад сто разів атакували українські позиції, вбиваючи українських військових.
Спроби політичного врегулювання конфлікту наразі виявилися невдалими. Зрештою, з ким розмовляти? Донецька Народна Республіка — якийсь дивний конструкт, що не контролює ситуації на терені «власної республіки». В ній функціонують різні групи бойовиків, між якими відбуваються конфлікти. Безумовно, багато залежить від Росії — їй достатньо лише закрити кордон, не пропускати зі свого боку найманців та припинити постачати їм зброю тощо. Однак Росії потрібна зона нестабільності в Україні: як максимум — створення українського Придністров’я, як мінімум — поставити в Україні своїх людей, котрі дбатимуть про російські інтереси на політичній сцені.
Президент Порошенко не мав іншого виходу як поновити антитерористичну операцію. Припинення вогню коштувало надто дорого. Солдати на першій лінії фронту під Слов’янськом скаржилися на керівництво та владу, котрі стримували їхню активність. Однак йшлося не лише про припинення вогню, але насамперед про брак компетентності у керівництві силовими структурами та АТО. Найближчим часом, ймовірно, Порошенко здійснить кадрові зміни у силових відомствах.
Ніхто не в силах передбачити, як довго триватимуть бойові дії. Однак їх завершення не означає перемоги. Небезпечними є зміни, котрі відбулися у головах деяких мешканців Донбасу. На жаль, ми стали свідками формування на Сході України міфу про незалежність, але зовсім іншого, ніж той, що склався в Україні. Цей сепаратистський міф зможуть використати у будь-який момент, особливо якщо цього захоче Росія. Тому перед українською владою стоїть завдання не лише знешкодити озброєних бойовиків, але заново інтегрувати ці землі в українську державу.
Для цього надзвичайно важливо запропонувати нову інформаційну політику, яка практично не функціонує на Сході. А це, у свою чергу, вимагає якісних змін в українських медіа.
Зрештою, зміни потрібні не тільки в Україні. У Берліні в червні я розмовляв з німецькими експертами про те, яким чином можна протистояти російській пропаганді в країнах ЄС. Отже, усвідомлення того, що така проблема існує — перший позитивний сигнал.
Петро Андрусечко, Ізюм – Слов’янськ
Скачати повну версію: 5/2014 [PDF, 2.2 Mb]
Всі попередні номери
