УЖ
Українська Čeština
Polska English
LVIV - Open to the World

Ukraiński Żurnal - 11/2010

Олег Березюк: „...Україна не має Конституційного Суду!“

(Скачати весь номер: 11/2010 [PDF, 2.5 Mb])

   Спілкувався: Петро Андрусечко, Київ

 

Пане Олеже, відомо, що ви негативно ставитесь до рішення Конституційного Суду України, яким внесено зміни до Основного закону. Розкрийте свою позицію.

Те, що відбувається в Україні, мене абсолютно не влаштовує. Ми маємо Конституцію і зразка 1996, і 2004 років, де чорним по білому написано, що Україна – правова демократична держава. Але те, що відбулося в нас зі скасуванням Конституції у 2004 році і поверненням до Конституції 1996 року, не вписується ні в рамки правової, ні демократичної держави.

 

Тобто, проблема в самому рішенні, чи в тому, як воно приймалося?

Проблема в усьому. Якщо візьмемо Статтю 5 Конституції України, там чітко і однозначно написано: єдиним джерелом влади в Україні є народ. Право визначати і змінювати конституційний лад належить виключно народу України і не може бути узурповане державою. Тут не може бути подвійного тлумачення. У 2004 році парламент вніс зміни до Конституції. Він може вносити зміни до Конституції. Але цікаво: ці зміни були введені в дію не у 2004 році, одразу після внесення, а у 2005 році. Тобто, і президенти (без прізвищ), і народні депутати України, які є суб’єктами законодавчої ініціативи, і інші, хто має право ініціювати проведення референдуму, мали час подумати, чи влаштовує їх це, чи ні. Всі політичні сили – і парламентські, і не парламентські – погодилися, що зміни до Конституції діють, і на підставі проведених змін почали формувати уряд. Почали проводити вибори за новою Конституцією і так далі. Відбувалися якісь юридично значимі дії. Проходить час, і Конституційний Суд каже: ні, це не законно. І скасовує все, що відбувалося протягом п’яти років. Скажіть, будь-ласка, як привести рішення КС у відповідність до нової Конституції? Що робити з тими політично значимими діями, які відбувалися на підставі внесених змін? Виявляється, що країна не жила цих п’ять років? Це зробити в принципі неможливо. Якби рішення Конституційного Суду було відразу після внесення змін до Конституції, Конституційний Суд сказав би, що „те і те є неконституційним, шановні депутати, приведіть рішення у відповідність до Конституції“. І це було би нормальним, оскільки Конституція ще в силу не вступила. І президент міг би (якщо парламент не хоче) звернутися до народу і проголосити всенародний референдум. Можна було це зробити! Але президент цього не зробив. У суспільстві не знайшлося політичної сили, яка зібрала б три мільйони підписів на підтримку референдуму. Всі погодилися, що зміни до Конституції діють. Ви знаєте, це не юридичне питання, а політичне. Звідки взялася конституційна реформа? Є люди, які були при владі (я маю на увазі президента Леоніда Кучму і прем’єр-міністра Віктора Януковича). Вони розуміли, що за Конституцією 1996 року президент має надзвичайно багато повноважень. І вони боялися (якщо у нового президента будуть такі повноваження, і це буде не їхній президент) узурпації влади однією особою. Тому вони зробили все, щоб розпорошити владні повноваження. Чим це закінчилося, ви бачите. В країні наступив хаос. Коли за кермом сидять двачоловіки, і кожен тягне у свій бік, це дуже швидко призведе до аварії. Коли ми маємо президента плюс 450 народних депутатів, які намагаються управляти країною, ця ситуація ще страшніша.

 

Тоді, можливо, й краще, що Україна повернулася до першого варіанту Конституції?

По суті, так, немає заперечень. Конституція 1996 року є кращою від Конституції 2004 року, але як це було зроблено! Це зроблено не правовим, не легітимним шляхом. Якби президент виніс питання на референдум, і якби люди проголосували і сказали: „так, ми повертаємося до варіанту 1996 року“, ніяких негативних правових наслідків не було би, оскільки джерело влади визначилося і сказало свою думку. Тоді зберігається легітимність усього того, що було з 2004-го по 2010-й роки. Але коли йде мова про скасування конституційної реформи рішенням суду, тут є проблема. Адже джерелом влади є народ! З таким самим успіхом КС може сказати, що йому не подобається Конституція 1996 року. І що, ми повертаємося до Конституції, яка діяла за часів СРСР? Немає логіки у цьому. Я б сказав більше: Україна не має Конституційного Суду!

 

Наскільки незалежною в Україні є судова система?

В цілому про її незалежність говорити складно, її немає на сьогоднішній день, особливо після внесення і прийняття закону про судоустрій. Цей закон повністю ліквідував судову систему в Україні. Сьогодні рішення приймаються фактично на Банковій, в Адміністрації президента, бо президент призначає суддів. Вища радаюстиції підконтрольна більшості, яка сьогодні при владі. Вища рада юстиції виконує невластиві повноваження, вони вийшли за межі, надані Конституцією. Ми маємо в парламенті про-президентську більшість, фактично – одна партія при владі. І вони можуть прийняти будь-яке рішення. Правове, неправове, але воно проходить.

 

Чи можливо відновити незалежність судової системи?

Можливо. Один зі шляхів – прийти до влади, висунути відповідний законопроект і тиснути на парламент, щоб той прийняв новий закон. На сьогодні цей варіант політично неможливий, оскільки немає виборів до парламенту. Хоча, я думаю, наступні парламентські вибори будуть навесні.

 

Але Володимир Литвин заявив, що парламент має працювати до 2012 року.

Литвин всього лише голова Верховної Ради. Це людина, яка повинна організувати роботу законодавчого органу і не більше. Це його особиста думка. Думаю, тут треба поступити трошки інакше. Свого часу в Раді Європи одна зі співробітниць апарату запитала: „Як ви лобіюєте свої інтереси в парламенті?“. Я кажу: „Ну як – ідемо до парламенту, зустрічаємося з депутатами, переконуємо, що треба приймати закон“. Вона запитує: „Наскільки це ефективно?“. Я кажу, що „коли як“. А вона говорить: „Ми беремо свого лобіста, він вносить законопроект, а потім люди через вулицю тиснуть на парламент, щоб той прийняв рішення“. Я перейняв цей досвід. Я тоді був головним консультантом Комітету Верховної Ради з питань державного будівництва і місцевого самоврядування, начальником Головного аналітичного управління держкомітету України з питань регуляторної політики і підприємництва. Ми розробляли проект закону на підтримку малого підприємництва. Прийшов я в Раду, розмовляю з усіма, хто там представлений. А там кожен хоче щось своє. Я їм сказав, що ми представили проект, а завтра ми повідомимо підприємцям прізвища депутатів, які не хочуть голосувати за нього, і подивимося, що вони (депутати) розповідатимуть своїм виборцям у мажоритарних округах. Після цього ситуація різко змінилася. Приїхали підприємці під Верховну Раду в день голосування. Ми набрали конституційну більшість, навіть комуністи голосували „за“.

 

Тобто, таким шляхом збираєтеся просувати інші закони?

Абсолютно. Думаю, що після парламентських виборів ми одразу внесемо відповідні законопроекти і будемо тиснути на парламент, щоб ситуацію змінити в країні. Я свідомий того, що може такого не відбутися. Але ми суспільству покажемо, чого хочемо, і покажемо, що якщо ми прийдемо у парламент, то робитимемо все, щоб ввести ці зміни. Крім того, я абсолютно переконаний, що Україні потрібна нова Конституція.

 

Ви також негативно висловлювалися на адресу нового закону про місцеві вибори...

Так, закон дуже поганий, він дає можливість для фальсифікацій виборів. Місцеві вибори повинні бути не партійними. І люди мають вибирати тих, хто представлятиме їх інтереси на місцях. Міським головою має бути не партійний лідер, а звичайний господарник, який знає, як управляти містом. Тому було б логічним, щоб була чисто мажоритарна система виборів, щоб партії і самовисуванці територіальної громади були поставлені в однакові умови. Має бути так: є партія, нехай висувають кандидата. Є група виборців, нехай проведуть збори і висувають кандидата на посаду міського голови. Є особа, яка каже: я недавно приїхав, мене погано знають, але я можу допомогти громаді. Будь-ласка, нехай самовисувається. А вже виборці дадуть оцінку. Може бути людина міським головою або депутатом, чи не може – залежить від виборців. А в нас створили закон, який обмежує можливості самовисування. Чому? Тому що хочуть контролювати усіх і вся. Україна – не Росія, як казав Леонід Кучма, і я з ним абсолютно погоджуюся. Ми маємо свої традиції, і нав’язати українцям тоталітарні форми управління просто неможливо.

 

Ви розробили проект нової Конституції. В чому основна відмінність від Конституції 1996 і 2004 років?

Він суттєво відрізняється від усіх конституцій України. Ми виходили з логіки, що єдиним джерелом влади є народ. Будь-які зміни мають прийматися на референдумі. І ми посилюємо принцип народовладдя. Всі суттєві питання виносяться на референдум. Ми чітко розподіляємо гілки повноважень. Якщо президент очолює виконавчу вертикаль, він повинен мати всі важелі впливу. Президент обирається всенародно, він призначає прем’єр-міністра, але за згодою Верховної Ради. Адже, щоб провести будь-яку реформу чи закон, треба мати парламентську більшість. Нехай вона буде ситуативна, але повинні бути люди, які підтримують курс президента. Але основне – це судова вертикаль. Сьогодні в нас немає незалежного суду. В нас президент призначає суддів, Верховна Рада їх затверджує на довічно, і народ ніяким чином не бере участі в цьому розподілі влади. Коли ми говоримо, що народ є джерелом влади, то виходимо з наступного: якщо виконавча влада отримує частину владних повноважень (наприклад, президент – шляхом виборів), то судді отримують свої повноваження не безпосередньо від джерела влади, а безпосередньо від Верховної Ради і від президента. Наприклад, депутатською більшістю було знятоміського голову, незаконно. У судовому порядку він був поновлений на посаді, почав працювати. Проте через корупцію у вищих політичних ешелонах влади лобіювалося питання провести дострокові вибори, незважаючи на те, що рішенням суду міський голова поновлений на посаді. Отже, обрали нову людину, і тепер маємо двох голів – один відновлений на посаді судом, а другого обрали в результаті виборів. Ми звернулися до Адміністративного Суду, щоб він відмінив незаконне рішення ВР, суд мав прийняти рішення. Пройшло вже півтора року, а рішення немає. Ми пропонуємо значно посилити судову гілку влади. За нашим проектом Конституції, судова система має бути трирівневою: місцеві суди, апеляційні та Верховний Суд на чолі усієї судової системи. Основне завдання Верховного Суду – узагальнення судової практики із забезпечення однакового використання юридичних норм на всій території України і однакових юридичних норм. Тобто конституційну юстицію ми пропонуємо передати Верховному Суду України. За нашим проектом, Конституційного Суду немає як такого. Ми вважаємо, що судді ВС повинні мати юридичні знання і практичний досвід. Якраз у результаті узагальнення судової практики вони й так займаються тлумаченням юридичних норм.Конституційних судів немає в скандинавських країнах, у США. Це достатньо ефективно. Що стосується призначення суддів, ми також пропонуємо застосувати трошки іншу систему, ніж зараз. Ми хочемо зробити суддів більш залежними віднароду. Ми не пропонуємо суддям йти на вибори. Ми кажемо просто: президент призначає суддю, але рекомендувати президентові кандидатуру судді може суддівський орган на зразок Вищої ради юстиції (але це не Вища рада юстиції у звичному нам розумінні). До цього органу мають входити відставні судді і вониповинні робити відповідний відбір, дивитися на молодих кандидатів, які з них можуть найкраще справитися з суддівськими обов’язками. Це має бути незалежний орган. В Америці діє так звана „масачусетська система“. Ми пропонуємо щось подібне зробити в Україні: президент призначає суддю за поданням цієї комісії. Суддя відпрацьовує, судить, через рік проводиться референдум у тому окрузі, де він судить. Якщо суддя нормально судить, справедливо, хай працює далі. Десь щось робить не так, приймає незаконні судові рішення, то, в першу чергу, на референдумі буде висловлена недовіра.

 

 

 

Як ви оцінюєте шанси на прийняття вашого проекту? Є інші проекти?

Ми не розраховуємо, що він буде розглянутий у Верховній Раді. Не буде – нічого страшного. Свого часу, коли в США була криза державності, Джордж Вашингтон зібрав кращих представників штатів, і вони прийняли конституцію, яка діє до сьогодні. Думаю, що подібна ситуація може бути в Україні. Ми розробили проект, пустили його на обговорення. Думаю, що після місцевих виборів ми почнемо збір підписів за проведення референдуму. Якщо зберемо три мільйони, то змусимо виставити проект на всенародне обговорення. Ми не боїмося конкуренції.

 

Ви кажете про посилення ролі референдуму. У 2000 році вже планували один такий, з приводу посилення повноважень президента. Ви не вбачаєте тут небезпеки узурпації влади?

Ви знаєте, немає тієї небезпеки, про яку ви говорите. Той референдум, про який ви згадали, не провели, і влада його не імплементувала. Боялася. Референдум фактично був сфальсифікований. І якби спробували реалізувати його, відразу були б звернення до суду. І вся Україна побачила б, що результати сфальсифіковані. Опозиція була готова звертатися до суду і показати людям, як готували референдум.

 

Хто з опозиційних політичних сил України підтримує ваш проект?

Це Українська партія, невелика, але вона дійсно проукраїнська. Є частина людей в „Нашій Україні“, значна частина. Значна частина є в Українській республіканській партії „Собор“. Українська республіканська партія на чолі з Левком Лук’яненком також підтримує. Що стосується першого президента України Леоніда Кравчука, він сказав, що готовий піти разом з нами і презентувати проект. Єдина проблема, яка в нас є – про це мало знає широкий загал. У нас немає великих грошей, щобрекламувати проект у центральних засобах масової інформації. Однак ми рекламуємо таким чином: приїжджаємо в регіони, виходимо на обласне телебачення і там проводимо рекламу.

 

Як ставляться до проекту ваші колеги з юридичного середовища?

Що стосується українського юридичного товариства, ставлення позитивне. У своєму середовищі ми презентували його в 2005 році. Але скажу відверто, що ми працювали над цим проектом більше десяти років, а Адміністрація президента свої пропозиції підготувала за тиждень. Але такі складні проекти за тиждень не робляться!  

 

 

Довідка: детально з проектом Конституції України можна ознайомитися на сайті „Українського юридичного товариства“ http://uals.net

 

Український журнал